Булгаков Афанасій Іванович (21.04 [03.05].1859, с. Бойтичі Брянського повіту Орловської губернії – 14 [27].03.1907, Київ) – випускник і викладач Київської духовної академії, богослов, церковний історик, перекладач. Народився у сім’ї священика. Після закінчення духовного училища та духовної семінарії в Орлі, навчався на церковно-історичному відділенні Київської духовної академії. У 1887 році захистив дисертацію на тему «Очерки истории методизма» і здобув ступінь магістра богослов’я. З 1887 року і до кінця життя працював у Київській духовній академії на посадах доцента кафедри загальної давньої цивільної історії та професора кафедри історії та розбору західних віросповідань. Був членом Богоявленського братства при академії, брав систематичну участь у підготовці та читанні проповідей на святкові дні.

Афанасій Булгаков є автором близько 60-ти богословських, церковно-історичних та релігійно-публіцистичних праць, значна частина яких публікувалася в журналі «Труды Киевской духовной академии» в 1880-1890-х роках. Володіючи низкою давніх та західноєвропейських мов, здійснив переклади російською мовою творів видатних середньовічних богословів. Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т.  — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.