Голубєв Степан Тимофійович (25.10 [06.11].1848, с. Ардатовка, Нижньоломовського повіту Пензенської губернії – 22.11.1920, Київ) – випускник і викладач Київської духовної академії, історик церкви. Народився в сім’ї священика. Після закінчення Нижньоломовського духовного училища та Пензенської духовної семінарії у 1870-1874 роках навчався на церковно-історичному відділенні Київської духовної академії.

У 1874 році захистив дисертацію «Петр Могила и Исайя Копинский». З 1874 по 1912 роки викладав у Київській духовній академії на кафедрі російської церковної історії. У 1883 році опублікував монографію «Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники» (т.1), на підставі публічного захисту якої здобув ступінь магістра богослов’я. У 1899 році за 2-й том вищевказаного дослідження отримав ступінь доктора церковної історії.

Був членом та певний час помічником секретаря Церковно-археологічного товариства при академії. За багаторічну педагогічну діяльність був нагороджений державними орденами та обраний почесним членом академії. Помер у Києві, похований на верхньому кладовищі Київського Свято-Вознесенського Флорівського жіночого монастиря.

Окрім монографічних досліджень, присвячених Петру Могилі, займався вивченням історії київських шкіл у XVII-XVIII ст. У 1886 році видав працю «История Киевской духовной академии (Период домогилянский)», в якій висвітлив історію заснування Києво-Братської школи. Видав низку історичних і літературних пам’яток з історії церкви в Україні XVI-XVII ст., а також публікував дослідження, присвячені історії Києва та його храмам і монастирям.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т.  — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.