Міщенко Федір Іванович (1874–1933), випускник і викладач КДА – богослов, історик церкви, візантолог, релігійний діяч, академік ВУАН. Народився у селі Сеньківка Переяславського повіту Полтавської губернії (нині – Бориспільського р-ну Київ. обл.) у сім’ї священика.

Після закінчення Полтавської духовної семінарії (1889–1895) вступив до Московської духовної академії. Через несприятливий вплив московського клімату на стан його здоров’я у листопаді 1895 року перевівся до Київської духовної академії, яку закінчив у 1899 зі ступенем кандидата богослов’я, отримавши право на здобуття ступеня магістра на підставі захисту друкованої дисертації без додаткових іспитів. Кандидатський твір «Речи Св. апостола Петра в Книге Деяний Апостольских. (Опыт критико-экзегетического исследования)» був відзначений радою академії найвищою оцінкою «дуже добре». З 1899 року перебував у КДА у статусі професорського стипендіата кафедри церковного права.

У 1900 році обраний радою академії на посаду в. о. доцента. У 1907 році захистив дисертацію і здобув ступінь магістра богослов’я. У 1907 році обраний екстраординарним професором кафедри церковного права. У 1910 році за дисертацію був відзначений синодальною Макаріївською премією. Продовжуючи викладання у КДА до її закриття у квітні 1919, обіймав професорські посади на кафедрах церковного права Київського юридичного інституту (з 28.04.1918) та Київського державного українського університету (з 15.08.1918).
Після закриття КДА – ординарний професор Університету Св. Володимира, де читав курс історії церкви. На початку 1920-х років викладав канонічне право у Київській православній богословській академії. Був делегатом Київського єпархіального з’їзду (12–18.04.1917), обраний членом Київської єпархіальної ради. Брав участь у підготовці та роботі 1-ї та 2-ї сесій Всеукраїнського Православного церковного собору (1918). Під час 1-ї сесії (07.01–19.01.1918), де виголосив доповідь про автокефалію української церкви. Співпрацював із Міністерством сповідань уряду гетьмана П. Скоропадського як голова Комісії у справі підготовки законопроектів церковно-державного характеру (з 05.06.1918). Представляв КДА разом з іншими її професорами на з’їзді представників вищих шкіл України (14–17.04.1918), присвяченому питанням реформування та українізації вищої освіти. З 1919 року співробітничав із Українською академією наук. У 1920 році обраний штатним академіком ВУАН, де працював до 1928 року.

Подальша доля Міщенко достеменно невідома. Роком смерті вважають рік, указаний на хресті, що був встановлений на могилі Міщенка на київському Лук’янівському кладовищі. Здійснив цінний внесок у розвиток православного біблієзнавства, візантиністики в Україні.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т.  — Т. 2. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.