Іван Філевський
Філевський Іван Іванович (1865 – р. с. невід.) – протопресвітер, випускник Київської духовної академії, обновленський церковний діяч, історик, богослов, публіцист, педагог.
Народився у с. Деркачі Харківської губернії (нині – м. Дергачі Харківської обл.) у сім’ї диякона. Навчався у Харківських духовному училищі та духовній семінарії, яку закінчив із срібною медаллю. У 1886-1890 роках навчався у Київській духовній академії, де здобув ступінь кандидата богослов’я та право отримати ступінь магістра на підставі захисту друкованої дисертації без складання додаткових іспитів. З 1891 року викладав у низці харківських навчальних закладів. Після висвячення у 1891 році служив у Харківському Свято-Успенському кафедральному соборі, був настоятелем церкви Нерукотворного образу Господнього Харківського комерційного училища. Зажив авторитету як талановитий педагог.
У 1902 році на підставі успішного захисту в Київській духовній академії магістерської дисертації здобув ступінь магістра. З 1904 року обіймав посаду приват-доцента кафедри церковної історії Харківського університету. Був членом історико-філологічного товариства Харківського університету. входив до оргкомітету ХII археологічного з’їзду в Харкові (1902) та був його делегатом.
Із встановленням радянської влади залишився без роботи. За власним проханням був призначений священиком Харківського Йоано-Усікновенської цвинтарної церкви. Долучився разом із парафією до обновленської «Живої церкви», пропагував програму українського обновленського руху (відокремлення церкви від держави, визнання справедливості соціальної революції, боротьба з капіталістичною експлуатацією праці, перетворення монастирів на «трудові братства», передання церковної влади «білому» одруженому єпископату, автокефалія Української Православної церкви тощо ). У 1923 році брав участь у обновленському Помісному соборі Православної російської церкви як почесний член президії та доповідач із питання автокефалії Української Православної церкви.
Подальша доля, рік смерті (після 1927) та місце поховання невідомі. Автор наукових і публіцистичних праць, численних відкритих листів і дописів, рецензій, промов і проповідей. Активно публікувався у журналах «Вера и Разум», «Харьковские епархиальные ведомости», «Сборник Харьковского историко-филологического общества», «Южный край», «Мирный труд», «Пролетарий» (Харьков) та ін.
Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 2. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.