Києво-Могилянська академія – навчальний заклад, що веде свій початок від 1615 року (Братська школа) і до його реформи імперською російською владою на початку XIX століття: закриття у 1817 році та відкриття 1819 як вищого духовного закладу у новоствореній системі духовної освіти. Відповідно до Гадяцького договору 1658 року між гетьманом Іваном Виговським та представниками короля Яна ІІ Казимира, ратифікованого в урізаному вигляді сеймом Речі Посполитої у 1659 році, Києво-Могилянському колегіуму надавався університетський статус – він отримував такі самі права, які мала Краківська академія (тогочасний Ягеллонський університет). Після включення Києва до складу Московської держави, що ще не знала університетської традиції, її правителі підтверджувати ті чи інші права Києво-Могилянської академії, зокрема грамотами 1694 та 1701 роках. Втім, ці документи не те що не надавали статусу «академії» київському закладу, а й навіть урізали університетські права. У самій Академії свій самоврядний (університетський) статус виводили від сеймової конституції 1659 року.
У 1817 році рішенням Синоду Києво-Могилянську академію було закрито для впровадження положень нового статуту. Того ж року на її території була відкрита духовна семінарія, а у 1819 році – за новим статутом Київська духовна академія.
Протягом понад 150 років існування в академії навчалися представники різних соціальних станів, незалежно від матеріальних статків батьків. Для опанування повного курсу навчання в різний час потребувалася різна кількість років, наприклад, від кінця XVII до 1770-х років – 12 років. При цьому, студенти мали право вчитися стільки, скільки бажали, без вікового обмеження. Кістяк навчальної програми складали фара, інфима, граматика, синтаксима, піїтика/поетика, риторика, філософія та богослов’я. В різний час, зокрема під впливом загальноєвропейських процесів модернізації в освіті, викладалися й інші окремі курси чи надавалися знання з різних наук в рамках обов’язкової програми. Так, вивчалися грецька, польська, німецька, французька, давньоєврейська та російська мови, історія, географія, математика, музика, нотний спів, малювання, медицина, фізика тощо. Після навчання у граматичних класах всі курси (окрім мов) викладалися латиною.
В Києво-Могилянській академії викладали відомі професори й інтелектуали. Вихованцями академії були майбутні гетьмани та ієрархи, представники козацької старшини та шляхти, автори філософських і богословських праць, музиканти, художники, медики, політичні діячі. Рівень освіти в академії та її авторитет приваблювали на навчання уродженців різних воєводств Речі Посполитої (коли Київ вже був у Російській державі), болгар, волохів, греків, молдован, росіян, румун, сербів, чорногорців. Володіючи латинською мовою та отримавши типову гуманістичну підготовку, вихованці академії могли продовжувати освіту в освітніх осередках Центральної та Західної Європи. Вихованці Києво-Могилянської академії ставали відомими в різних сферах діяльності (на церковній та політичній нивах, в науці, освіті, мистецтві) далеко за межами Києва та України.