(archive)
Національний Університет «Києво-Могилянська академія»
Національний університет «Києво-Могилянська академія» – вищий навчальний заклад, який є спадкоємцем Києво-Могилянської академії, відродженої на своїй історичній території. Початок відновлення діяльності покладений розпорядженням Голови Верховної ради України від 19 вересня 1991 року. Офіційне відкриття та посвята перших вступників у студенти відбулися 24 серпня 1992 року. Головним ініціатором відродження академії був В’ячеслав Брюховецький, який разом з науковцями, викладачами та інтелектуалами розробили концепцію академії як інноваційного дослідницького університету, а також напрями підготовки спеціалістів, структуру навчальної і наукової діяльності. Серед організаторів діяльності відродженої академії були, зокрема, Сергій Іванюк, Олексій Гарань, Наталя Шумкова, Валерій Маньківський та ін.
У 1994 році Університет отримав статус національного та ліцензований за найвищим 4-м рівнем акредитації. В Університеті функціонують 6 факультетів, понад 30 науково-дослідних центрів і лабораторій, Києво-Могилянська бізнес-школа, та перша в Україні Докторська школа імені родини Юхименків.
Університет є ініціатором переважної більшості освітніх реформ, які пройшли в Україні. В НаУКМА вперше впроваджено трирівневу систему навчання бакалавр-магістр-доктор, 100-бальну кредитно-рейтингову систему оцінювання знань, незалежну систему вступного тестування, а також з 1995 року — власний університетський диплом, з 2008 року – докторські програми західноєвропейського зразка. НаУКМА співпрацює з 120 університетами 35 країн світу. Понад 20% студентів беруть участь у міжнародних проектах, в тому числі навчаючись за кордоном.
НаУКМА розміщується в 10 будівлях, має Наукову бібліотеку, Культурно-мистецький центр, кілька видавництв. На території Університету знаходяться 11 історико-культурних пам’яток, збереженням та реставрацією яких НаУКМА від часу відродження опікується самостійно і систематично.
Гаслом Університету є Tempus fugit, Academia sempiterna – Час плинний, Академія вічна.
Артефакти періоду НаУКМА з віртуальної колекції
Сувенірна цеглинка «Староакадемічний корпус»
Цеглинка сувенірна з тисненим зображенням Староакадемічного корпусу НаУКМА та номером. Виготовлялись для благодійного вечора проекту «Реставрація», спрямованого на порятунок 11 історичних і архітектурних пам’яток, розташованих на території НаУКМА. Учасники вечора отримали свою цеглинку, як символ свого вкладу у реалізацію проекту.
Сувенірна купюра «Один брюх»
Сувенірна купюра «Один брюх», випущена з нагоди 10-річчя відродження Києво-Могилянської академії. Купюра була платіжним засобом на території університету під час святкування Дня академії.
Сувенірна купюра «Один брюх»
Сувенірна купюра «Один брюх» була випущена з нагоди Дня академії. Купюра була платіжним засобом на території Національного університету “Києво-Могилянська академія” 15 жовтня 1998 року під час святкування Дня академії.
Посвідчення ректора Університету «Києво-Могилянська академія»
Посвідчення В’ячеслава Брюховецького з фотографією, видане як ректору Університету «Києво-Могилянська академія» 1 липня 1993 року, що зберігається у фонді № 1, опис 1, справа 113 Наукового архіву НаУКМА
Диплом Ольги та Ярослава Дужих за внесок до Києво-Могилянського братства
Диплом меценатів Національного університету “Києво-Могилянська академія” Ольги та Ярослава Дужих (США) за внесок до Києво-Могилянського братства на відродження Університету «Києво-Могилянська академія»
Присяга першого ректора Університету “Києво-Могилянська академія”
Автограф присяги, яку склав Вячеслав Брюховецький на інавгурації ректора Університету «Києво-Могилянська Академія»: «Я, В’ячеслав Брюховецький, приймаючи покладені на мене волею моїх колег однодумців обов’язки ректора відродженої Києво-Могилянської Академії, перед професорами і студентами Університету «Києво-Могилянська академія», перед усім українським народом складаю обітницю…
Оголошення про прийом студентів на навчання до Університету «Києво-Могилянська академія»
Перше оголошення про умови навчання та вимоги до абітурієнтів у відродженому Університеті «Києво-Могилянська академія»
Київська духовна академія
Київська духовна академія – спеціалізований вищий православний навчальний заклад, відкритий у 1819 році на території Києво-Могилянської академії, після її закриття Синодом Російської православної церкви у 1817 році. Внаслідок реформи духовної освіти, розпочатої у 1807 році, рішенням Комісії духовних училищ при Синоді у серпні 1817 році Києво-Могилянську академію було тимчасово закрито. У жовтня 1817 року на базі її класів було створено духовну семінарію, повітове і парафіяльне духовні училища, в яких викладали в основному випускники Санкт-Петербурзької духовної академії.
28 вересня 1819 року на території Київського Братського Богоявленського монастиря була відкрита Київська духовна академія, з діяльністю якої пов’язаний новий етап історії Академії. Київська духовна академія функціонувала за єдиними для всіх духовних академій Росії статутами та перебувала у безпосередньому підпорядкуванні митрополита Київського і Галицького. Очолював академію ректор, який призначався Комісією духовних училищ при Синоді і який, як і в попередні періоди Києво-Могилянської академії, одночасно виконував функції настоятеля монастиря. Відповідно до статутних регламентацій в академії викладали бакалаври / згодом доценти, екстраординарні та ординарні професори, які за загальною вимогою мали належати до православної конфесії. Брак кваліфікованих викладацьких кадрів у перші роки поступово був ліквідований завдяки вихованцям самої академії.
У 1819-1869 роках студентами академії були лише успішні випускники семінарій, котрі належали до православного духовного стану. З 1869 року станових обмежень щодо вступу до академії не було, при цьому приймалися особи православної конфесії після закінчення духовних семінарій або класичних гімназій. У перші роки студентами академії були в основному уродженці з етнічних українських земель. Згодом збільшується кількість студентів з російської провінції, а також православної молоді з Грузії, Молдавії, Румунії, Болгарії, Греції, Сербії, Сирії. Навчання тривало 4 роки у двох відділеннях, зокрема, у нижчому відділені вивчали філософські дисципліни та історію, математику і словесність, а у вищому відділенні – богословські дисципліни та церковну археологію, географію, канонічне право та ін. Крім того, протягом всього навчального курсу вивчалися грецька, латинська, німецька, французька, давньоєврейська мови.
Бібліотека академії, основою якої стала бібліотека закритої Києво-Могилянської академії, збільшуючись завдяки благодійникам, була однією з найбільших бібліотек на українських землях і нараховувала, наприклад, у 1915 році понад 150 000 друкованих видань. В академії виходило декілька періодичних видань, зокрема «Воскресное чтение» (1837-1912), «Труды Киевской духовной академии» (1960-1917), «Киевские епархиальные ведомости» (1879-1886). У 1872 році в академії було відкрито Церковно-археологічний музей, який був першим музеєм такого типу в Росії і який мав одну з найбільших колекцій церковних старожитностей у Європі. У 1882 році при академії було відновлено Богоявленське братство, що матеріально підтримувало незаможних студентів та випускників академії. У 1901 році в академії постало Церковно-археологічне товариство. Вихованці та викладачі академії внесли вагомий внесок у розвиток богословської науки, православної філософії, педагогіки, церковної історії тощо, зокрема, А. Булгаков, М.Олесницький, Ф.Філаретов, В.Богдашевський, О.Глаголєв, В.Певницький, П.Юркевич, О.Новицький, М.Булгаков, М.Петров, С.Голубєв, Ф.Титов та ін.
Київська духовна академія була ліквідована радянською владою за розпорядженням Наркомпросу України 26 квітня 1919 року. Внаслідок клопотань ректора та професорів академії київська влада дозволила поновити діяльність закладу під назвою «Київська православна богословська академія» у 1920-1924 роках. У подальші десятиліття XX ст. на території академії розміщувалися різні навчальні, наукові та лікувальні заклади до 1991 року – часу відродження Києво-Могилянської академії у незалежній Україні.
Артефакти періоду Київської духовної академії з віртуальної колекції
Педагогія Київсько-Могилянської академії (1631-1817)
Текст докторської дисертації отця Ісидора Патрила, яку він захистив 1944 року в Українському Вільному Університеті у Мюнхені.
Фото Олексія Ненадкевича
Фото студента Імераторської Київської Духовної Академії Олексія Михайловича Ненадкевича, подароване його сином Миколою Ненадкевичем
Посвідка студента Київської духовної академії Олексія Ненадкевича
Посвідка студента третього курсу Імераторської Київської Духовної Академії Олексія Михайловича Ненадкевича, видане єпископом Василієм, настоятелем Богоявленського монастиря і ректором академії (в миру Дмитро Іванович Богдашевський). Документ надавав право студенту вільно проживати у місті Києві та його околицях протягом півроку
Фотоальбом випускників Київської духовної академії (1906)
Альбом містить 11 сторінок, на які наклеєно 11 фотографій з портретами викладачів та студентів НаУКМА, краєвидами Києва
Фотоальбом випускників Київської духовної академії (1903)
Випускний альбом 56-го випуску студентів Київської духовної академії (1899-1903), містить 10 картонних сторінок, на які з обох сторін наклеєні фотографії з портретами викладачів та випускників КДА, краєвидами Києва, будівель КДА.
Систематическій каталогъ книгъ библіотеки Кіевской Духовной Академіи
З 1890 по 1915 рр. у світ вийшло п’ять томів (в тринадцяти випусках) «Систематичного каталогу книг бібліотеки Київської духовної академії». Крім того, у 1906 р. був випущений окремим виданням систематичний каталог Полоцької уніатської бібліотеки, переданої до КДА у 1900 р….
Києво-Могилянська академія
Києво-Могилянська академія – навчальний заклад, що веде свій початок від 1615 року (Братська школа) і до його реформи імперською російською владою на початку XIX століття: закриття у 1817 році та відкриття 1819 як вищого духовного закладу у новоствореній системі духовної освіти. Відповідно до Гадяцького договору 1658 року між гетьманом Іваном Виговським та представниками короля Яна ІІ Казимира, ратифікованого в урізаному вигляді сеймом Речі Посполитої у 1659 році, Києво-Могилянському колегіуму надавався університетський статус – він отримував такі самі права, які мала Краківська академія (тогочасний Ягеллонський університет). Після включення Києва до складу Московської держави, що ще не знала університетської традиції, її правителі підтверджувати ті чи інші права Києво-Могилянської академії, зокрема грамотами 1694 та 1701 роках. Втім, ці документи не те що не надавали статусу «академії» київському закладу, а й навіть урізали університетські права. У самій Академії свій самоврядний (університетський) статус виводили від сеймової конституції 1659 року.
У 1817 році рішенням Синоду Києво-Могилянську академію було закрито для впровадження положень нового статуту. Того ж року на її території була відкрита духовна семінарія, а у 1819 році – за новим статутом Київська духовна академія.
Протягом понад 150 років існування в академії навчалися представники різних соціальних станів, незалежно від матеріальних статків батьків. Для опанування повного курсу навчання в різний час потребувалася різна кількість років, наприклад, від кінця XVII до 1770-х років – 12 років. При цьому, студенти мали право вчитися стільки, скільки бажали, без вікового обмеження. Кістяк навчальної програми складали фара, інфима, граматика, синтаксима, піїтика/поетика, риторика, філософія та богослов’я. В різний час, зокрема під впливом загальноєвропейських процесів модернізації в освіті, викладалися й інші окремі курси чи надавалися знання з різних наук в рамках обов’язкової програми. Так, вивчалися грецька, польська, німецька, французька, давньоєврейська та російська мови, історія, географія, математика, музика, нотний спів, малювання, медицина, фізика тощо. Після навчання у граматичних класах всі курси (окрім мов) викладалися латиною.
В Києво-Могилянській академії викладали відомі професори й інтелектуали. Вихованцями академії були майбутні гетьмани та ієрархи, представники козацької старшини та шляхти, автори філософських і богословських праць, музиканти, художники, медики, політичні діячі. Рівень освіти в академії та її авторитет приваблювали на навчання уродженців різних воєводств Речі Посполитої (коли Київ вже був у Російській державі), болгар, волохів, греків, молдован, росіян, румун, сербів, чорногорців. Володіючи латинською мовою та отримавши типову гуманістичну підготовку, вихованці академії могли продовжувати освіту в освітніх осередках Центральної та Західної Європи. Вихованці Києво-Могилянської академії ставали відомими в різних сферах діяльності (на церковній та політичній нивах, в науці, освіті, мистецтві) далеко за межами Києва та України.
Артефакти періоду Києво-Могилянської академія з віртуальної колекції
Екслібрис бібліотеки Українського семінару Гарвардського університету
Книжковий знак з використанням зображення Староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії як символа найстарішого та найвизначнішого освітнього і наукового осередку в Україні й неперервності української науки. Аналогічне зображення є логотипом самої інституції — Українського наукового інституту Гарвардського університету.
Педагогія Київсько-Могилянської академії (1631-1817)
Текст докторської дисертації отця Ісидора Патрила, яку він захистив 1944 року в Українському Вільному Університеті у Мюнхені.
Стара вища освіта в Київській Україні XVI-поч. XIX ст.
Книга професора Київської духовної академії Титова Федора Івановича присвячена історії Вищої освіти на Наддніпрянській Україні до початку ХІХ століття. Увага автора зосереджена на історії Києво-Могилянської колегії.
Систематическій каталогъ книгъ библіотеки Кіевской Духовной Академіи
З 1890 по 1915 рр. у світ вийшло п’ять томів (в тринадцяти випусках) «Систематичного каталогу книг бібліотеки Київської духовної академії». Крім того, у 1906 р. був випущений окремим виданням систематичний каталог Полоцької уніатської бібліотеки, переданої до КДА у 1900 р….
Исторія Кіевской академіи
Твір ієромонаха Макарія Булгакова, присвячений дослідженню історії Києво-Могилянської академії від заснування до початку ХІХ ст.
Києво-Могилянський колегіум
Києво-Могилянський колегіум постав у 1632 році внаслідок об’єднання Київської братської школи і школи Києво-Печерської лаври та увійшов в історію Києво-Могилянської академії як другий етап її розвитку. Петро Могила в сані архімандрита Києво-Печерської лаври, виконуючи заповіт першого ректора Київської Братської школи Йова Борецького щодо підтримки школи на Подолі, вступив до Київського братства, отримав титул старшого братчика, покровителя і фундатора Київського Братського колегіуму (згодом Києво-Могилянського колегіуму). Для потреб колегіуму та монастиря Петро Могила побудував одну з перших кам’яних споруд КМА – трапезну з церквою Св. Гліба і Бориса, де в тому числі відбувалося навчання, проходили диспути та зберігалася перша бібліотека. Офіційне затвердження колегіум отримав у 1635 році від польського короля Владислава IV Вази. Колегіум став не просто формальним об’єднанням двох шкіл, а фактично новим навчальним закладом, побудованим за моделлю єзуїтських колегіумів, які були найбільш прогресивними осередками освіти в Європі у XVII ст. Крім того, для забезпечення високого рівня викладання Петро Могила за свій кошт скеровував майбутніх викладачів колегіуму на навчання до західноєвропейських університетів і академій. Основною мовою навчання була латина, яка в той час виконувала функцію мови міжнародного спілкування в науці, юриспруденції та політичному житті.
Програма навчання включала так звані школи (класи або курси) – фара, інфима, граматика, синтаксима, поетика, риторика, логіка і діалектика. Перші чотири класи давали загальну гуманітарну освіту, в класі поетики навчали мистецтву віршування, в класі риторики – теорії і практики ораторського мистецтва.Клас філософії, окрім логіки і діалектики, включав природничі науки – фізику, математику, астрономію, зоологію. Згодом в колегіумі був запроваджений університетський курс філософії, який у 1646-1647 навчальному році започаткував ректор і професор колегіуму Інокентій Гізель, написавши для студентів підручник з філософії «Opus totius philosophiae» («Твір про всю філософію»). Окрім латинської в колегіумі викладалися давньоукраїнська, церковнослов’янська, грецька і польська мови. Характерними для навчального процесу в колегіумі були диспути, які носили публічний характер. Колегіум, продовжуючи традиції своєї попередниці – Києво-Братської школи, був всестановим закладом та без вікових обмежень.
Завдяки подарунку Петра Могили колегіум мав одну з найбільших бібліотек свого часу, яка включала понад 2 000 вітчизняних і західноєвропейських видань. Києво-Могилянський колегіум сприяв зростанню кількості освічених людей, учителів початкових шкіл, “мандрованих спудеїв” – учителів. Завдяки високому рівню навчання вихованці колегіуму продовжували студії в університетах Кракова, Гейдельбергу, Кенігсбергу, Лейпцига, Падуї, Риму, Парижа, Відня. Колегіум очолював ректор, який одночасно був ігуменом Київського Братського Богоявленського монастиря. Ректорами колегіуму були знані в свій час богослови і філософи, зокрема, Ісая Трофимович-Козловський (1632-1638 рр.), Софронія Почаський (1638-1640), Ігнатій Оксенович Старушич, Йосиф Кононович Горбацький (1640-1642), Інокентій Гізель (1648-1650).
Відповідно до Гадяцького договору 1658 року між Гетьманщиною та Річчю Посполитою Києво-Могилянському колегіуму надавався статус академії – вищого навчального закладу, тобто він отримував такі самі права, які мала Краківська академія – тогочасний Ягеллонський університет. Після загарбання українських земель Московським царством статус вищої школи і титул «академія» за Києво-Могилянською академією був офіційно визнаний грамотами російських царів у 1694 році та у 1701 році.
Артефакти Києво-Могилянського колегіуму з віртуальної колекції
Пічна кахля
Пічна коробчаста кутова кахля з квітковим орнаментом. Знайдено під час господарчих робіт біля фундаментів Богоявленського собору
Пічна кахля
Кутова пічна кахля з рослинним орнаментом та рел’єфними рамами, частина виробу втрачена. виявлена під час господарчих робіт біля фундаментів Богоявленського собору.
Пічна кахля
Пічна коробчаста кутова кахля з орнаментом у вигляді двох квіток. Знайдено під час господарчих робіт біля фундаментів Богоявленського собору
Пічна кахля
Пічна кутова коробчаста кахля з рослинним орнаментом. Знайдено під час господарчих робіт біля фундаментів Богоявленського собору
Могилянсько-Мазепинська академія, 1632-1982
Вперше друковано цей огляд в “Українському Православному Календарі на І958 р.
Исторія Кіевской академіи
Твір ієромонаха Макарія Булгакова, присвячений дослідженню історії Києво-Могилянської академії від заснування до початку ХІХ ст.
Київська Братська школа
Київська братська школа – родоначальниця Києво-Могилянської академії, була створена у 1615 році Київським Богоявленським братством, що відображено в самій назві школи. Київське братство постало і діяло в контексті релігійно-культурного руху другої половини XVI століття – початку XVII століття та належало до грона православних братств – релігійно-культурних організацій, що виникли в православному, передовсім – міщанському, середовищі в українських воєводствах Речі Посполитої та на теренах Великого князівства Литовського, зокрема у Львові, Вільно, Кам’янці, Рогатині, Острозі, Перемишлі, Холмі, Замості, Бересті, Вінниці, Полоцьку та ін. Ініціатори та члени братств ставили за мету захист конфесійних інтересів, намагалися контролювати ієрархію та парафіяльне духовенство, опікувалися поведінкою своїх членів та допомагали їм, засновували школи й друкарні, контролювали і дбали про їх подальший розвиток. Особливість Київського братства – активна участь у його створенні і функціонуванні духовенства та шляхти, а згодом – козацтва, а також достатньо пізня поява. Біля витоків братства та школи стояли відомі монахи-інтелектуали Єлисей Плетенецький, Ісайя Копинський, Захарія Копистенський, Іов Борецький та ін. Найранішу фіксацію членів братства датовано початком січня 1616 року. Створення школи матеріально підтримала Галшка (Єлизавета) Гулевичівна із православного шляхетського роду, яка, відповідно до фундушевого упису до київських магістратських книг, 15 жовтня 1615 року подарувала Київському братству свою садибу на Подолі для влаштування монастиря, школи і притулку для прочан. У 1620 році до братства вступив гетьман Петро Сагайдачний зі всім Військом Запорозьким, підтримавши його не лише матеріально, а й козацькою шаблею. За участі козаків та Київського братства у 1620 році Київський Богоявленський монастир отримав від Єрусалимського патріарха Теофана III право ставропігії, тобто безпосереднього патріаршого підпорядкування. У 1629 році діяльність братства санкціонував своєю грамотою король Сигізмунд ІІІ. У другій половині XVII століття згадки про братство зникають із документів.
За зразком інших братських шкіл, насамперед – Львівської, Київська братська школа створювалася на засадах всестановості, тут навчалися без огляду на соціальне походження та матеріальні статки батьків. У школі навчалися діти міщан, козаків, духовенства і шляхти. Учні вивчали «слов’яно-росску» (очевидно – церковнослов’янську української редакції), грецьку, польську, латинську мови, граматику, піїтику, арифметику, риторику, музику, основи філософії та, вірогідно, початки богослов’я. Вчителями були духовні та світські особи, зокрема відомі імена вчителів Якова Мемлевича, Сави Андрієвич, Василя Березецького. Ректорами школи були Йов Борецький (1615-1618), Мелетій Смотрицький (до 1620), Касіян Сакович (1620-1624), Спиридон Соболь (1626-1628) та Хома Євлевич (1628-1632), які також викладали в школі.
У 1632 році на базі Київської братської школи був створений колегіум в результаті злиття братської та лаврської шкіл та реформи навчальних принципів і програми. Це відбувалося за безпосередньої участі та підтримки Петра Могили.
Джерела та література до історії Київської Братської школи
Галшка Гулевичівна
Робота посіла перше місце у конкурсі на уявний портрет Галшки Гулевичівни, що відбувся в Національному університеті “Києво-Могилянська академія”у 1997 році за ініціативи Наталії Даниленко
Галшка Гулевичівна
Картина-дипломант конкурсу на уявний портрет Галшки Гулевичівни, що відбувся в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” у 1997 році. Зберігається у організаторів конкурсу — родини Івана та Наталії Даниленків (Філадельфія)
Галшка Гулевичівна
Робота для конкурсу на уявний портрет Галшки Гулевичівни, що відбувся в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” у 1997 році за ініціативи Наталії Даниленко
Галшка Гулевичівна
Робота посіла друге місце у конкурсі на уявний портрет Галшки Гулевичівни, що відбувся в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” у 1997 році за ініціативи Наталії Даниленко
Исторія Кіевской академіи
Твір ієромонаха Макарія Булгакова, присвячений дослідженню історії Києво-Могилянської академії від заснування до початку ХІХ ст.
Монета “Галшка Гулевичівна”
Ювілейна монета номіналом 2 гривні, випущена Національним банком України. Монету було введено в обіг 27 січня 2015 року. Належить до серії «Видатні особистості України». На аверсі монети розміщено, зокрема, стилізовану композицію, що символізує передавання землі для створення школи, — на…
Стара вища освіта в Київській Україні XVI-поч. XIX ст.
Книга професора Київської духовної академії Титова Федора Івановича присвячена історії Вищої освіти на Наддніпрянській Україні до початку ХІХ століття. Увага автора зосереджена на історії Києво-Могилянської колегії.
