(archive)

Богоявленський собор

Богоявленський собор – головний храм Київського Братського Богоявленського монастиря. У1690-1693 роках на місці старої дерев’яної церкви коштом гетьмана Івана Мазепи зведено новий пятикупольний кам’яний Богоявленський собор у стилі українського бароко. Архітектором собору був Йосип Старцев, за іншими даними, – випускник Києво-Могилянської академії, архітектор Іван Зарудний. Під час пожежі 1811 року собор частково постраждав, зокрема згорів бароковий іконостас. У 1825 році за проектом А. Меленського собор було відновлено і створено новий іконостас у стилі ампір. Інтер’єри собору розписали київський художник І.Квятковський (іконостас) та італійський майстер Дж. Б. Скотті (стінопис).

Протягом XIX ст. іконостас неодноразово реконструювався та відновлювався. У 1853 році були визолочені бані собору. Біля південної стіни собору містилась могила з надгробком гетьмана Петра Сагайдачного, біля північно-східної апсиди храму – поховання мандрівника Василя Григоровича-Барського. У 1935 році собор разом з дзвіницею був знищений. На фундаментах собору влаштували плац Київського військово-морського політичного училища та звели житловий будинок для викладачів училища.

Богоявленський собор був однією з найбільших споруд тогочасного Києва і архітектурною домінантою Подолу. Планувальна організація собору нагадувала давньоруський тринефний хрестово-купольний храм із шістьма опорними стовпами. На головному (західному) фасаді був розміщений герб фундатора – гетьмана Івана Мазепи, знищений після 1709 року. У соборі знаходилося декілька історичних реліквій: чудотворна Братська (Вишгородська) ікона Богоматері XVII ст., кипарисовий хрест у срібній оправі, подарований Київському братству Єрусалимським патріархом Теофаном III, срібний з позолотою хрест, який пожертвував храму перед своєю смертю гетьман Петром Сагайдачний, срібний вівтарний хрест, подарований митрополитом Петром Могилою, срібна чаша, піднесена в дар ігуменею Марією Магдалиною, матір’ю Івана Мазепи.

Церква Святого Духа

Трапезна з церквою Святого Духа належить до перших мурованих будівель Київського Братського Богоявленського монастиря та Києво-Могилянської академії, яка неодноразово перебудовувалася та змінювала свій архітектурний образ. Вірогідно побудована на початку 1630-х років фундатором і покровителем академії та монастиря митрополитом Петром Могилою як навчальне приміщення для студентів Київського Братського колегіуму, який постав на місці Київської Братської школи. Тут розміщувалася також церква Св. князів Бориса й Гліба або Борисоглібська. Крім того, початково будівля використовувалося як трапезна монастиря та колегіуму, звідки походить друга назва – Трапезна. Після пожежі Подолу у 1811 році Трапезна була реконструйована в класичному стилі з одноповерховими прибудовами за проектом архітектора Андрія Меленського. Тоді ж до церкви був перенесений престол зі зруйнованої на Подолі церкви Святого Духа. У 1860-х роках церква знову перебудовувалася, був створений новий вівтар та розписані стіни.

Впродовж XVII-XIX століть будівля, окрім своїх властивих функцій храму, використовувалася для академічних загальних та урочистих зібрань і навчання. Тут тривалий час розміщувалася бібліотека академії. За радянської доби будівлю передали сільсько-господарській трудовій артілі. У 1950-х роках будівля, яка під час війни зазнала значних пошкоджень, була відбудована і передана міській лікарні. У 2004-2005 роках НаУКМА відстояла своє право на подальше використання занедбаної споруди. У 2005-2008 роках НаУКМА здійснила реставрацію будівлі. На першому поверсі у 2008 р. відбулося освячення церкви Святого Духа. Другий поверх використовується як виставкова зала Музею НаУКМА, а також для проведення наукових конференцій, семінарів, концертів класичної музики, презентацій видань, громадсько-культурних заходів.

Будинок Галшки Гулевичівни

Будинок Галшки Гулевичівни – найстаріша мурована будівля комплексу споруд Київського Братського Богоявленського монастиря кін. XVI – поч. XVII ст., відповідно до пам’яткоохоронних документів більш відома як поварня з келіями, що поряд з іншими 7-ма історичними спорудами монастиря є пам’яткою історії та архітектури національного значення.

Існує декілька версій щодо первісного функціонального призначення споруди. За однією з них, це був житловий будинок, який подарувала у 1615 році Київському братству Галшка Гулевичівна для Київської братської школи, перетворений пізніше на монастирську поварню, тобто кухню. За другою – це колишня трапезна, зведена за Петра Могили і описана Павлом Алеппським у відомій «Подорожі патріарха Макарія». Згідно з третьою – будівля відразу призначалася для поварні. Могилянська спільнота підтримала версію, за якою ця споруда була родинним помешканням Галшки Гулевичівни, яка подарувала її разом зі всією садибою Київському братству. Оскільки в дарчій Галшка зазначає, що вона одразу передає садибу у розпорядження Київського братства та «вводить школу», то вірогідно, що Київська братська школа розмістилася саме у житловому Будинку Галшки Гулевичівни. На початку 1630-х років поряд з Будинком Галшки Гулевичівни Петро Могила побудував нове приміщення вже для наступниці Київської братської школи – Київської колеґії. Нова споруда використовувалася як навчальне приміщення та трапезна з церквою Св. Бориса й Гліба. З цього часу Будинок Галшки Гулевичівни тривалий період, до ліквідації радянською владою монастиря та Академії, використовувався як кухонне приміщення при трапезній монастиря і навчального закладу.

Неодноразово перебудована та пристосована до різних потреб, будівля зберегла свою структуру – одноповерхова, прямокутна в плані (первісно з двома бічними крилами, згодом втраченими), з центральним входом посередині південного фасаду, сіньми та двома в дзеркальному відображенні приміщеннями, а також з рідкісним проходом в північній стіні та склепіннями першого поверху і підвалів. У 2006-2008 роках НаУКМА відреставрував будівлю разом з трапезною, після чого тут був відкритий Музей НаУКМА. Сьогодні в Будинку Галшки Гулевичівни розміщена експозиція, присвячена 400-літній історії Києво-Могилянської Академії, відбуваються виставки, наукові конференції, круглі столи та презентації.

Богоявленська церква

Церква була збудована коштом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного у 1620 р. Архітектором був козацький майстер Петро Жицький. За описом Павла Алепського 1653 року, церква мала п’ять бань зі скляними вікнами й була оточена галереями. Крім головного, храм мав бічний вівтар, присвячений Благовіщенню Богородиці. Дерев’яна церква горіла двічі: у 1658 та 1665 роках. Після 1673 р. споруджено останній дерев’яний храм, який було розібрано у 1690 р. У 1693 на місці старої дерев’яної церкви коштом гетьмана Івана Мазепи зведено новий кам’яний Богоявленський собор.