Михаїл (Лузін Матвій Іванович) (1830–1887), єпископ РПЦ, ректор і професор Київської духовної академії – церковний діяч і педагог, богослов, біблієзнавець, екзегет. Народився у селі Шава Макарівського повіту Нижегородської губернії (нині – Кстовського р-ну Нижегородської обл. РФ) у сім’ї паламаря.

Після закінчення Нижегородської духовної семінарії  (1844–1850) навчався у Московській духовній академії (1850–1854), де здобув ступінь магістра богослов’я і словесних наук.   Наприкінці 4-го курсу прийняв чернецтво. З 1854 року – бакалавр кафедри Св. Письма Нового Завіту, яку обіймав згодом як екстраординарний та ординарний професор академії. У 1871 році  захистив поданий на здобуття ступеня доктора богослов’я твір «О евангелиях и евангельской истории. По поводу книги “Жизнь Иисуса”. Cоч. Э. Ренана», опублікований у Москві у 1870 році.

У 1877 році був призначений єпископом Уманським та одночасно ректором Київської духовної академії і настоятелем Києво-Братського Богоявленського монастиря. У київській академії читав дворічний курс Св. Письма Старого Завіту. У 1882 році з метою постійної допомоги нужденним студентам і вихованцям академії ініціював відродження відомого ще з могилянських часів Богоявленського братства. У 1879 році відновив журнал «Воскресное чтение» (видавався при академії у 1837–1871 роках) та узяв під патронат академії друкований орган Київської єпархії – журнал «Киевские епархиальные ведомости». Вніс корективи у концепцію видання журналу «Труды Киевской духовной академии», зокрема відновив друк перекладів творів Св. Ієроніма Стридонського та Августина Блаженного.  Як ректор, узяв на себе функції відповідального редактора усіх трьох журналів, доручивши їхню безпосередню редакторську підготовку і випуск обраним радою професорам.

З 1883 року отримав призначення на Курсько-Бєлоградську кафедру, де розбудовував храми, навчальні заклади.

Помер у Курську: похований у Знаменському соборі.   Заповів московській та київській академіям по 5 тисяч рублів сріблом недоторканних капіталів на створення преміальних фондів для відзначення викладачів та вихованців за кращі публікації з біблієзнавства. Бібліотеці Київської духовної академії заповів всі іноземні книжки зі своєї особистої книгозбірні, яка налічувала 3 тис. томів.

Автор численних праць з православного біблієзнавства та екзегетики. З іменем Михаїла пов’язують також зародження апологетичного напряму в російській біблієзнавчій науці.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.