Гурій (Гроссу Георгій Степанович) [румун. Grosu Gurie (Gheorghe)] (20.12.1876[01.01.1877]–14.11.1943), митрополит Румунської Православної Церкви, випускник Київської духовної академії – церковний і громадський діяч, педагог. Брат професора академії протоієрея Миколи Степановича Гроссу. Народився у селі Німорень Кишинівського повіту Бессарабської губернії (молд. Nimoreni, нині – Яловенський р-н Республіки Молдова) в сім’ї псаломщика.

Після закінчення Кишинівських духовного училища (1888–1892) та духовної семінарії (1892– 1898) навчався у Київській духовній академії (1898–1902), де здобув ступінь кандидата богослов’я. З 1902 року  призначений на посаду протисектантського місіонера Кишинівської єпархії. Того ж року прийняв чернецтво та був висвячений на ієромонаха. Долучившись до молдавського національного руху, обстоював єдність мови і культури Румунії та Бессарабії. Під час революції 1905–1906 років виступав за запровадження молдавської мови викладання в духовних навчальних закладах Бессарабії; звершував богослужіння молдавською мовою. На загально єпархіальному з’їзді депутатів від духовенства у Кишиневі у 1905 році був включений до складу комісії, якій доручалось укласти проект і кошторис єпархіальної друкарні, призначеної для видання церковної літератури мовами народів Бессарабії. У 1907 році уклав програму видання духовно просвітницького журналу «Луминъторюл» («Просвітитель»), був призначений одним із його редакторів. У 1908–1910 роках підготував і видав молдавською мовою «Закон Божий» (1908), буквар (1909) і граматику (1910).

Після Лютневої революції 1917 року долучився до руху за автономію Бессарабії. Підготував до перевидання латиницею свій молдавський буквар («Abecedar moldovenesc»). Був одним із засновників Молдавської національної партії. 21.11.1917 брав участь у відкритті першого засідання Сфатул Церій (молд. Sfatul Ţării, Рада Країни). Увійшов до складу Ради генеральних директорів (уряду) Молдавської Демократичної Республіки як генеральний директор у справах освіти та культі). Після приєднання Бессарабії до Румунії навесні 1918 року та рішення Св. Синоду Румунської Православної Церкви від 16.06.1918 про створення на бессарабських теренах автономної митрополії, перейшов до юрисдикції Румунської Православної Церкви. 04.07.1918 обраний Св. Синодом Румунської Православної Церкви єпископом Ботошанським, вікарієм Молдавської митрополії. 21.02.1920 на зборах представників духовенства та мирян у Кишиневі обраний архієпископом Кишинівським і Хотинським. Після проголошення Румунського Патріаршества у 1925 році і відповідно до декрету румунського короля Михая І у 1928 році був про піднесений до сану митрополита. У 1926 році ініціював відкриття в Кишиневі богословського факультету. Помер в Бухаресті. Похований у монастирі Черніка (румун. Cernica) поблизу Бухареста.

У російській історичній літературі кваліфікується як зрадник інтересів Російської православної церкви та провідник румунізації Бессарабії. Натомість у сучасній румунській та молдавській історіографії постає захисником церковної автономії Бессарабії та її особливих церковних і культурних традицій.   Іменем Гурія названо одну з вулиць у Кишиневі, а також гімназію у його рідному селі Німорень.   

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.