Власовський Іван Федорович (15[27].08.1883–10.10.1969), випускник Київської духовної академії – церковний і громадський діяч, історик церкви. Народився у слободі Вільшанка Харківського повіту Харківської губернії (нині – смт Вільшани Дергачівського району Харківської області) у сім’ї псаломщика. Після закінчення Харківської духовної семінарії (1898–1904) навчався у КДА (1904-1908), де здобув ступінь кандидата богослов’я з кандидатським твором на тему «Взгляд представителей исторического материализма на происхождение христианства пред судом науки». Залишив короткі спогади про період свого навчання у КДА.

У 1908-1926 роках працював вчителем і директором шкіл та гімназій на Полтавщині, Сумщині, Волині. У 1920–1930-х роках займався громадсько-політичною діяльністю. Вступив до Братства Чесного Хреста (1926); став генеральним секретарем Товариства ім. Петра Могили в Луцьку (з 16.06.1931). Головував на церковному з’їзді в Луцьку (05–06.06.1927), на якому було ухвалено рішення щодо поновлення собороправності в церковному житті Православної митрополії в Польщі, українізації богослужіння та заснування православної кафедри для єпископа. У 1928 році обрано послом до польського сейму. Входив до Клубу української соціалістично-радикальної парламентської репрезентації, в якій був референтом із церковних справ. У 1934–1939 роках обіймав посаду секретаря Волинської духовної консисторії. Редагував часописи «Рідна церква» (1927–1928), «За соборність» (1932–1935), «Церква і нарід» (1935–1938). У різних виданнях публікував статті про Т. Шевченка, П. Куліша, Лесю Українку, М. Коцюбинського, І. Франка, І. Нечуя-Левицького.

У 1941–1943 роках був секретарем архієпископа Полікарпа (Сікорського). У липні 1943 року був заарештований Гестапо за обвинуваченням у зв’язках із партизанами і звільнений у жовтні 1943 року. З 1944 року у Мюнхені виконував обов’язки секретаря Церковного управління УАПЦ. З 1946 року очолював Український православний богословсько-науковий інститут (Мюнхен), який опікувався церковно-видавничою справою. У 1948 році виїхав до Канади, де до 1950 року викладав богословські науки і українську мову в Колегії Святого Андрія Первозванного у Вінніпезі. З 1950 року мешкав у Торонто. Вступив до Українського православного братства Святого Володимира, де виступив із циклом лекцій з історії Української церкви. З 1955 року увійшов до складу редколегії друкованого органу Братства «В обороні віри». У 1949–1952 роках редагував відновлений журнал «Церква і нарід». Друкував статті в часописах «Українське Православне Слово» та «Рідна церква». Упорядкував перевезений з Європи до Канади архів Синоду УАПЦ.

Протягом 1955–1966 років вийшла друком 4-томна (у 5 книгах) праця Власовського «Нарис історії Української Православної Церкви».

Похований на кладовищі «Проспект» у місті Торонто.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т.  — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.