Фаворов Назарій Антонович (1820–1897) – протоієрей, випускник і викладач Київської духовної академії, богослов, педагог, церковний адміністратор, громадський діяч.

Народився у Рязанській губернії у сім’ї дяка Антона Проквілітанова. Початкову освіту здобув у духовному училищі м. Сапожка, де дістав прізвище «Фаворов». Після закінчення Рязанської духовної семінарії (1835–1841), навчався у Київській духовній академії (1841–1845) навчав, де здобув ступінь магістра богослов’я і словесних наук. У 1845-1862 роках в Київській духовній академії викладав Св. Письмо, патрологію, гомілетику. З 1862 року і до кінця життя викладав богословські дисципліни на кафедрі філософії Університету Св. Володимира, зажив слави одного з найкращих київських університетських лекторів. Прийнявши у 1860 році священство, одночасно був настоятелем університетського Свято-Володимирського храму. За сумісництвом тривалий час викладав Закон Божий у низці київських навчальних закладів. За сукупністю вчених праць здобув ступінь доктора богослов’я і у 1884 році отримав звання заслуженого ординарного професора. Належачи до найосвіченіших і найавторитетніших кіл київського духовенства другої пол. ХIХ ст., мав відповідальні адміністративні обов’язки на єпархіальній службі: був цензором проповідей священиків Київського повіту і книг духовного змісту, членом Київської духовної консисторії та будівельних комітетів, які опікувалися зведенням теплого храму при Києво-Подільській церкві Миколи Набережного та Володимирського собору. Неодноразово обирався гласним (депутатом) Київської міської думи.

Помер у Києві, похований на Щекавицькому кладовищі (зруйноване в 1950-х).

У 1901 році донькою Фаворова було започатковано щорічну стипендію його імені для студентів Київської духовної академії. Автор численних праць із біблієзнавства, патрології, догматичного і морального богослов’я, церковної історії, опублікованих у церковній періодиці та окремими виданнями. Був одним із постійних дописувачів журналів, що видавалися Київською духовною академією – «Воскресное чтение» та «Труды Киевской духовной академии». Фаворов був майстром церковного красномовства, виразного і доступного викладу християнських істин. За свідченням сучасників, численні кияни спеціально приходили до університетського храму, аби послухати його проповіді.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 2. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.