Стешенко Костянтин Костянтинович  (1878–1938), протоієрей, випускник Київської духовної академії – священнослужитель РПЦ, церковний діяч і педагог, релігійний публіцист. Народився у повітовому м. Лебедині Харківської губернії у сім’ї священика.

Після закінчення Харківської духовної семінарії (1893–1899) обійняв посаду наглядача за учнями Сумського духовного училища.  Протягом 1905–1906 навчального року відвідував заняття в академії у статусі вільного слухача. У 1906–1910 навчався там, закінчив академічний курс зі ступенем кандидата богослов’я.

У 1911-1917 —  настоятель Свято-Серафимівського храму в передмісті Києва Пущі Водиці. Продовжуючи займатись педагогічною діяльністю, у 1911–1913 роках викладав у кількох навчальних закладах Києва.  У 1915 році добровольцем пішов на військову службу. обіймав посади священика Штабу постачань армій Південно-Західного фронту і благочинного етапів та розподільчих пунктів. У революційні роки брав активну участь у церковно-суспільному житті.  Брав участь у 1-й (07[20].01–19.01[02.02].1918) та 2-й (08[21].06–28.06[11.07].1918) сесіях Всеукраїнського Православного церковного собору, виявивши себе активним прихильником українізації церковного життя. За часів гетьманату активно долучився до розбудови церковного життя в Українській Державі.

У 1920-х роках служив настоятелем Свято-Троїцького храму в місцині Києва, відомій як «Нова Будова» (вул. Велика Васильківська; храм зруйновано в 1962 році). За деякими свідченнями, у цей час був єдиним із київських кліриків українського екзархату РПЦ, хто звершував богослужіння українською мовою. 15.01.1931 заарештований у груповій справі «контрреволюционной организации церковников»; під час допитів визнав себе винним.  Після 10-місячного ув’язнення був засуджений на 10 років концтаборів; згодом термін покарання було зменшено до 3-х років концтаборів. Звільнившись із Сибірського виправно-трудового табору у грудні 1933, тривалий час був безробітним. Мешкав у м. Черкасах.  У 1936 році отримав призначення на посаду священика Свято-Георгіївської церкви Києво-Видубицького монастиря. На момент другого арешту (13.02.1938) мешкав у м. Ніжині Чернігівської обл. Звинувачений в участі у антирадянській фашистській організації;  рішенням трійки при НКВС  31.03.1938 був засуджений до вищої міри покарання.

Розстріляний у Чернігові на 60-му році життя. Місце поховання невідомо. Реабілітований Прокуратурою УРСР у справі 1931 р. – 26.07.1989, у справі 1938 р. – 22.08.1989.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.