Олесницький Яким Олексійович (1842–1907), випускник і викладач Київської духовної академії – богослов-біблеїст, гебраїст, проповідник, церковний публіцист. Народився у містечку Теофіполь Старокостянтинівського повіту Волинської губернії у сім’ї протоієрея, настоятеля місцевого Покровського храму.

Навчався у Волинській духовній семінарії (1857–1863) та КДА (1863–1867), яку закінчив зі ступенем магістра богослов’я і словесних наук. Випускний твір  «Отношение критической философии Канта к христианскому богословию (историкокритический очерк)». Був призначений на посаду бакалавра кафедри єврейської мови та біблійної археології КДА; з  1869 року – доцент, з 1873 року – екстраординарний професор КДА. У 1873–1874 роках за дорученням ради КДА здійснив свою першу наукову експедицію до Палестини, результатом якої став ґрунтовний науковий звіт із біблійної археології, історії та географії «Святая Земля», опублікований в академічному журналі (1875–1878) та виданий окремим накладом (у 2 т.). На підставі публічного захисту праці «Иерусалим и его древние памятники» (К., 1875) отримав ступінь доктора богослов’я. У 1883 році отримав звання ординарного професора. Згодом відвідував Палестину у 1886 та 1889 роках; у 1891 році брав участь у науковій експедиції, що досліджувала стародавні пам’ятки Зайордання. Здійснив докладний опис мегалітичних пам’яток Палестини доісторичних та історичних часів; запропонував та обґрунтував версію реконструкції Єрусалимського храму в різні епохи його існування.  Один із перших у Російській імперії фахівців із біблійної археології.  У 1899 році вийшов у відставку.

Помер в Алупці; похований на нижньому цвинтарі Київського Свято-Вознесенського Флорівського жіночого монастиря.

У 1907 році вдова Олесницького передала в дарунок бібліотеці КДА близько 1600 книг і брошур із його книжкової колекції.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.