Задвірняк Максим Євменович (15[27].09.1892*–04.06.1938), єпископ Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), навчався у Київській духовній академії – церковний діяч. Народився у селі Витягайлівка (передмістя містечка Тростянець Брацлавського повіту Подільської губернії (нині – у складі смт Тростянець Тростянецького р-ну Вінницької обл.) у сім’ї селянина.

Після закінчення Тульчинського духовного училища (1904–1908) та Подільської духовної семінарії (1908–1914) висвячений на ієрея та призначений на посаду священика Свято-Покровської церкви села Летава Кам’янецького повіту Подільської губернії (нині – Чемеровецького р-ну Хмельницької обл.). У 1916–1919 навчався у Київській духовній академії (закінчив 3 курси). Після закриття академії повернувся на Поділля. На початку 1920-х років підтримав ідею автокефалії Православної Церкви в Україні. З 1923 – єпископ Української автокефальної православної церкви. У 1927 році брав участь у ІІ Соборі УАПЦ; був обраний головою Церковно-богослужбової комісії. Під час вимушеного саморозпуску УАПЦ у січні 1930 року склав єпископські повноваження. У жовтні того ж року приєднався до створеної з частини її парафій УПЦ на чолі з архієпископом Іваном Павловським. У 1930–1935 роках служив священиком у селі Мочулинці Городоцького р-ну Вінницької обл. (нині – Волочиського р-ну Хмельницької обл.).

26 квітня 1935 року  заарештований співробітниками НКВС на очах п’ятьох дітей. Обвинувачений у антирадянській агітації. Винним себе не визнав. 07.08.1935 року засуджений до 5 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у Далекосхідному таборі на станції Малмиж (нині – Амурського р-ну Хабаровського краю РФ). Попри слабке здоров’я, працював на будівництві залізниці Хабаровськ – Комсомольськ-на-Амурі. Згодом – імовірно, завдяки неодноразовим зверненням дружини по допомогу до організації «Помощь политическим заключенным», очолюваної К. П. Пєшковою, – переведений на станцію Болонь (нині – Амурського р-ну Хабаровського краю РФ), де працював старшим табельником у конторі. Навесні 1938 року заарештований вдруге. 05.04.1938 року засуджений Трійкою УНКВС до вищої міри покарання. Розстріляний. Похований у розстрільному рову на Хабаровському кладовищі. Постановою Хабаровського крайового суду від 20.04.1962 року справу 1938 року припинено за браком складу злочину. За справою 1935 року реабілітований 15.01.1993 року рішенням прокуратури Хмельницької області.

Зусиллями нащадків Задвірняка 04.06.2013 року його пам’ять було вшановано панахидами у містах Київ (Свято-Володимирський кафедральний патріарший собор), Петропавловськ-Камчатський, Красноярськ, Севастополь, Ужгород, на станції Мініно поблизу міста Красноярськ, а також у Німеччині. У червні 2013 одним з онуків встановлено пам’ятник Задвірняка на місці розстрільного рову на Хабаровському кладовищі.   

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.