Євгеній (Болховітінов Євфимій Олексійович) (18[29].12.1767– 23.02[07.03].1837), єпископ Російської праволавної церкви, митрополит Київський і Галицький – церковний діяч, історик, археолог, археограф, бібліограф. Народився у місті Воронежі у сім’ї священика. У 1778–1784 роках навчався у Воронезькій духовній семінарії, з 1784 року – у московській Слов’яно-греко-латинській академії. У студентські роки також відвідував лекції в Московському університеті; підготував до друку кілька власних творів і перекладів з іноземних мов.

З 1789 року – викладач Воронезької духовної семінарії. З 1800 року – префект і викладач Олександро-Невської духовної семінарії у Санкт-Петербурзі та архімандрит Свято Троїцького Зеленецького монастиря, з 1802 року – настоятель Троїце-Сергіївської пустині і викладач богослов’я у Санкт-Петербурзькій духовній академії. З 1822 року – митрополит Київський і галицький. Розгорнув активну діяльність з відбудови Києво-Братського Богоявленського училищного монастиря, що постраждав від пожежі у 1811 році. Сприяв створенню академічної Конференції  – адміністративного органу Київського духовного училища. У 1826 році ініціював створення її першого повного каталогу бібліотеки КДУ, що містив відомості про 4488 найменувань, рубрикованих за 12 розділами. Ініціював створення щорічної Євгеніє-Рум’янцевської премії для студентів КДУ (200 руб.) за кращі роботи з церковно-історичної тематики.

Помер у Києві, похований у Софійському кафедральному соборі. Згідно його духівниці Київська духовна академія успадковувала поряд із преміальним фондом зібрані Євгенієм колекції мап, атласів, естампів, портретів відомих церковних і державних діячів. Київській духовній семінарії заповів усі книги зі своєї книгозбірні, яких не було у семінарській бібліотеці (решта книжок Євгенія поповнила бібліотеку Софійського собору.  Протягом ХІХ – поч. ХХ ст. на сторінках журналу «Труды Киевской духовной академии» регулярно публікувалися матеріали і розвідки, присвячені життю та творчості Євгенія.

Автор низки наукових досліджень з історії Руської Церкви, краєзнавства, підручників і перекладів з іноземних мов. Виявив та ввів до наукового обігу численні документи з історії Київської митрополії, місцевих храмів і монастирів. Ініціював проведення археологічних  розкопок у Києві, в результаті яких було відкрито фундамент Десятинної церкви (1824), відбудованої у 1828–1842 роках; здійснено археологічні дослідження Золотих воріт, фундаментів Ірининської церкви.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.