Новицький Григорій Ілліч ( ? – близько 1727, ?) — полковник, письменник, етнограф, місіонер.   Початкову освіту здобув вдома. З другої половині 1690-х років навчався в Києво-Могилянській академії. У 1699 році обраний префектом Старшої студентської конгрегації. Після закінчення академії  служив військовим канцеляристом.

Восени 1708 року підтримав виступ гетьмана Івана Мазепи. Призначений ним резидентом при польському коронному гетьмані Адамові Сенявському, що був у союзницьких стосунках з українським гетьманом і шведським королем. Внаслідок поразки Мазепи емігрував, а після його смерті на початку 1709 року прибув з повинною у ставку Петра І, де за наказом останнього його було заарештовано і за вироком царської похідної канцелярії вислано на поселення до Сибіру. Перебуваючи на засланні, близько зійшовся із земляком — митрополитом Сибірським і Тобольським Ф. Лещинським. Допомагав останньому в його місіонерській діяльності, супроводжував для проповідей перед остяками і вогулами. Подорожуючи Сибіром, вивчав побут і звичаї місцевого населення. У 1715 році підготував книгу «Краткое описание о народе остяцком и вогульском и о крещении их», яку по праву вважають однією з найбільш ранніх у світовій латературі етнографічних монографій. Дослідження Новицького у витягах і в перекладі німецькою мовою та без вказівки на ім’я автора було опубліковано у 1720, 1730, 1744 роках і повністю в оригіналі у 1884 році та 1941 році. Крім народознавчих студій цікавився ботанікою та рільництвом і був одним з піонерів хліборобства та садівництва в Сибіру. Загинув, ймовірно, на ґрунті релігійного непорозуміння від рук місцевого  населення.

Твір: Краткое описание о народе остяцком, сочиненное в 1715 г СПб., 1884,- Новосибирск, 1941.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.