Бортнянський Дмитро Степанович (1751, сотенне містечко Глухів Ніжинського полку, тепер райцентр Сумської обл.—28.09.1825, м. Санкт-Петербург) — композитор, хоровий диригент, педагог. Його рід походить із села Бортне, що на Жешувщині, тепер Республіка Польща. Батько оселився у Глухові у 1740-х роках. Навчався у Києво-Могилянській академії. Пройшов науку співу й теорії музики в Придворній співацькій капелі Санкт-Петербурга. Композицію студіював в італійського композитора Бальдассаре Галуппі , у якого продовжив навчання у 1769— 1779 роках в Італії. Після повернення до Росії стає капельмейстером, згодом директором Придворної співацької капели, водночас працюючи музичним педагогом і композитором при дворі.

У творчій спадщині Дмитра Бортнянського налічується 400 творів, переважно хорових композицій, з яких 45 хорових концертів, а також п’ять опер з лібрето італійською мовою («Антигона», «Алкід», «Свято сеньйора», «Сокіл», «Син-суперник або Сучасна Стратоніка»), сонати і концерти для клавіру, композиції для інструментальних ансамблів. Камерно-інструментальні твори Д. Бортнянського були першими зразками великої циклічної форми в українській музиці. Повне видання творів у 10 томах побачило світ впродовж 1881—1882 років завдяки редакції Петра Чайковського. У 1995 році в Україні вперше було виконано оперу «Сокіл» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» під час урочистостей з нагоди 380-річчя заснування Києво-Могилянська академія.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.