Фальковський Іван Якимович, чернече ім’я Іриней (28.05.1762, село Білоцерківці Пирятинської сотні Лубенського полку, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. — 29.04.1823, Київ) — науковець, письменник, історик, математик, географ, астроном, ректор Києво-Могилянської академії, єпископ Чигиринський, Смоленський і Дорогобузький. Народився у сім’ї священика отця Якима Фальковського, який після смерті дружини прийняв чернечий постриг у Київському Братському монастирі. У 1772-1775 роках навчався в Києво-Могилянській академії. З 1775 року разом з батьком та братом у складі Токайської комісії із заготівлі вин до царського двору в Угорщині. Виконуючи незначні обов’язки, мав можливість навчатися у 1777-1778 навчальному році  навчався у протестантській школі, потім у піарській гімназії Пешта й Пресбурзькому (Братиславському) ліцеї, де вивчав іноземні мови, в т. ч. угорську. Згодом навчався на кошти глави російського посольства у Відні в університеті Буди (тепер у межах Будапешта), де досконало вивчив історію, географію, експериментальну фізику, особливо захоплювався математикою та астрономією. У 1783 році повернувся до Києва, відмовившись від посади писаря в російському посольстві у Відні. Привіз із собою багато книг, частину яких передав до бібліотеки Києво-Могилянської академії, де вивчав  богослов’я. З  1783 року  протягом 21 року викладав у академії алгебру, геометрію, астрономію, архітектуру, змішану математику — гідравліку, оптику, а також — історію, географію, поезію, німецьку мову, філософію, теологію. У 1893-1804 роках— ректор Києво-Могилянської академії.

Автор псалмів, гімнів, елегій російською, німецькою, латинською і французькою мовами, складав стихирі, писав історичні, філософські, богословські твори, праці з географії, математики, фізики, астрономії, статистики, укладав підручники, календарі та ін. Фальковський — автор «Краткого географического описания Венгрии», «Записок о Киево-Могилянской академии», «Сокращения Церковной хронологии, называемой наукой о Пасхалии» . Найвідомішою працею був його підручник з догматико-полемічного богослов’я, яким користувалися у всіх духовних закладах, «Christianae Ortodoxae Dohmatico-polemicae Theologiae, olim a clarissimo viro Theophane Procopowicz ejusque continuato rebus adornatae ac in tribus voluminibus primum anno MDCCLXXXIII [1783] editae, Compendium» («Стислий виклад християнського православного догматично-полемічного богослов я, колись найяснішого мужа Теофана Прокоповича, продовжений і вдосконалений і вперше у трьох томах року 1783 відредагований»). Цією працею нагороджували найкращих студентів Києво-Могилянської академії. Значна частина із великої рукописної спадщини  (близько 1300 праць) зберігається в Iнституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.

У Києво-Могилянській академії відкрив фізико-математичний кабінет, в якому були земні й небесні глобуси, сфери Миколи Коперніка, повітряний насос, електрична машина, телескоп, астролябія, барометр тощо. При Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі відкрив навіть маленьку обсерваторію. Захоплювався музикою, писав музичні твори. З його ініціативи після тривалої перерви відкрито клас нотного співу, який мав задовольнити потреби академічного хору та хору Київського  Братського монастиря. У 1792 році при академії створив студентське вільне піїтичне товариство, метою якого було «повсякденне читання хороших книг». У 1807 році висвячено на єпископа Чигиринського й коад’ютора Київського; у 1812-1813 роках— єпископ Смоленський і Дорогобузький, де 1812 організував народне ополчення для боротьби з французькою армією. Похований в Михайлівському Золотоверхому соборі в приділі св. Варвари.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. – Київ : КМ Академія, 2001.