Мигура-Плаксич Іван Детесович, чернече ім’я Іларіон (?,  Київ — ?) — художник-живописець і графік, поет, ігумен. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії в кінці XVII – на початку XVIII ст., де прослухав повний курс риторики, філософії і богослов’я. У 1702-1703 роках викладав у академії в класі синтаксими. Уславився як талановитий художник-живописець та графік, гравер на металі та дереві. У 1703 році його запрошено настоятелем Київського Софійського собору Іларієм виконувати художні  роботи. Там же прийняв чернечий постриг. З 1704 року — архідиякон Софійського монастиря. У 1709-1712 роках — ігумен Батуринського Крупицького Миколаївського монастиря.

Найвідоміші мистецькі твори — тези-панегірики, присвячені й подаровані ним видатним українським діячам: гетьманам — Івану Мазепі, Данилу Апостолу, Івану Скоропадському; генеральній старшині — Андрій Войнаровському, Віктору Кочубею, Івану Ломиковському; митрополитам — Стефану Яворському, Варлааму Ясинському, єпископу 3. Корниловичу та ін. Неабияким досягненням Мигури були гравюри на дереві, рамки для заголовків до 12 книг «Міней місячних», «Хрещення Івана Хрестителя» та «Народження Божої Матері» у «Євангелії», різноманітні заставки. Поетична спадщина Мигури— це писані ним латиномовні тексти до тез, панегірики до гравюр, в яких поетичне слово доповнює графічний малюнок або роз’яснює його. Майже всі живописні та графічні роботи Мигури збереглися у Києво-Печерській лаврі.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. – Київ: КМ Академія, 2001.