Корольков Іван Миколайович (01[13].04.1845–20.01.1928), протоієрей, випускник, викладач та інспектор Київської духовної академії – священнослужитель Російської православної церкви, церковний педагог та історик, фахівець із класичної філології, бібліограф. Народився у селі Столбче Болховського повіту Орловської губернії (нині – Знаменського р-ну Орловської обл. Російської федерації) у сім’ї священика.

Після закінчення 1-го Орловського духовно училища (1854–1859) та духовної семінарії (1859–1865) навчався у Київській духовній академії (1865–1869), де здобув ступінь магістра богослов’я. Після закінчення академії отримав призначення до Саратовської духовної семінарії, де викладав грецьку мову і цивільну історію. Згодом за власним проханням перейшов до Чернігівської духовної семінарії, де викладав грецьку мову та літургіку. Під час перебування на посаді бібліотекаря семінарської бібліотеки здійснив упорядкування її фондів. У 1873 році обраний Радою академії доцентом кафедри грецької мови та словесності, з 1877 року – екстраординарним, з 1898 року – заслужений екстраординарний професор академії. Викладацьку діяльність поєднував з адміністративною роботою, обіймаючи посади в. о. інспектора, інспектора, в. о. ректора. З 1895 року служив священиком Андріївської церкви у Києві. З 1896 року –  настоятель Свято-Володимирського кафедрального собору. У 1914 році створив і очолив Свято-Володимирське повітове при Києво-Софійському соборі братство. Брав участь у діяльності благодійницьких товариств при духовних навчальних закладах Києва – зокрема Богоявленського братства при Київській духовній академії (був обраний його почесним членом) та ін.

Автор численних праць в журналах «Воскресное чтение», «Православное обозрение», «Труды Киевской духовной академии», «Руководство для сельских пастырей», «Церковные ведомости», «Киевские епархиальные ведомости», «Саратовские епархиальные ведомости». Друкувався також на шпальтах газет «Киевлянин» та «Киевский листок». Рішенням Ради академії від 16.06.1886 року був відзначений академічною Макаріївською премією за праці «Двадцатилетие журнала “Труды Киевской духовной академии” (1860–1879 гг.)» та «Преосвященный Филарет, епископ Рижский, как ректор Киевской духовной академии».   У 1912 році обраний почесним членом академії.

Після 1917 року, обіймаючи посаду настоятеля Володимирського собору, очолював церковну соборну раду й організоване при ній наприкінці 1920 року сестрицтво; докладав зусиль для збереження цінного храмового живопису. З 1926 року до кінця життя служив у Малому Софійському соборі. Продовжуючи наукові студії, у 1920-х роках співробітничав із ВУАН. У 1922 році передав до бібліотеки при ВУАН цінні книжкові видання, у 1924-1925 роках – всю свою бібліотеку.

Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

 Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.