Тарасевич Олександр, чернече ім’я Антоній (близько 1640, вірогідно, Закарпаття — 12.05/15.08.1727, Київ) — художник-ґравер, засновник української школи різьби на металі. Мав великий вплив на формування художньої школи Києво-Могилянської академії. До 1672 року разом з братом Леонтієм Тарасовичем навчався в Аугсбурзі (Баварія). У 1672-1678 роках жив і працював у місті Ілуськ (Білорусь), де ним опікувався маршалок Литовського князівства О.-Л. Полубинський, на  замовлення якого виконав 40 мідьоритів до збірника молитов «Rozany wianek xiеcia Alexandra Polubinskiego», що витримав два видання — польськомовне (1677) та латиномовне (Аугсбург, 1678). Його роботи швидко набули популярності в Європі, друкувалися у Вільно, Кракові, Слуцьку, Замості та інших  містах. У 1678-1688 роках жив у Вільно, де очолював гурт українських художників-ґраверів. Тут він поширив жанр тез, які на той час уже були відомі в Києво-Могилянській академії. У 1688 році переїхав до Києва, де вигравіював перші в історії Лаврської друкарні мідьорити до книги В. Ясинського «Три венца», титул до книги «Раціональна філософія» та портрет Л. Барановича. Створив свою школу гравіювання, його учнями й послідовниками були І. Мигура, Д. Галяховський, І. Щирський, М. Карновський та ін. З 1710 року очолив Лаврську друкарню, у 1718 році став намісником архімандрита Києво-Печерської лаври.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. – Київ : КМ Академія, 2001.