Трощинський Дмитро Прокопович (1749/54, сотенне місто Глухів Ніжинського полку, тепер райцентр Сумської обл.— 26.02.1829, село Кибинці Миргородського повіту Полтавської губернії, тепер Миргородського р-ну Полтавської обл.) — міністр уділів, юстиції і фінансів Росії, сенатор, меценат української культури. Походив із давнього козацького роду. Після закінчення Києво-Могилянської академії працював у Малоросійській колегії, брав участь у російсько-турецькій війні у 1768-1774 роках, був на службі у князя Миколи  Рєпніна (1774—76). Після приїзду у 1784 році до Санкт-Петербурга пройшов шлях від управителя маєтків князя Олександра Безбородька до державного секретаря, дійсного таємного радника, сенатора Росії. За імператора Олександра І призначено членом Державної ради та директором Поштового відомства. У 1802-1806 роках обіймав посаду міністра уділів. У 1806-1814 роках жив у родовому маєтку на Полтавщині — селі Кибинці. Був обраний полтавським губернським маршалком. Під час російсько-французької війни у 1812 році брав участь у формуванні козацького ополчення Лівобережної України. У 1814-1817 роках — міністр юстиції і фінансів Росії. Після відставки у 1821 році повернувся у село Кибинці, перетворив їх на культурний центр — «Українські Афіни», як називали його сучасники. Мав велику бібліотеку (близько 4000 книг), неоціненну колекцію зброї, меблів, картин, порцеляни, яка несла на собі відбиток вишуканого смаку й ерудиції власника. Був щедрим меценатом, підтримував і заохочував здібних студентів, митців, зокрема Я. Марковича, В. Ломиковського, вже відомих художника В. Боровиковського та композитора А. Веделя, виклопотав М. Гоголю казеннокоштне утримання у Ніжинській гімназії,  допоміг видати «Енеїду» П. Котляревського. Помер і похований у Кибинцях.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. – Київ : КМ Академія, 2001.