Гамалія Семен Іванович (31.07.1743, сотенне містечко Китайгород Полтавського полку, тепер село Царичанського р-ну Дніпропетровської обл.—10.05.1822, село Авдотьино Бронницького повіту Московської губ., тепер село Вознесенське Московської обл., Російська Федерація) — державний службовець, перекладач, поет, викладач. Син священика, який походив з давньої козацької родини. У 1755-1763 роках навчався в Києво-Могилянській академії. Під час навчання у філософському класі разом з кількома студентами академії виступив на захист своєї гідності: префект КМА Мельхіседек Орловський розпорядився покарати студентів класу філософії різками. Звинувачені студенти відмовились ходити на лекції Орловського, довели свою невинність і вимагали покарання префекта, інакше погрожували залишити академію. За своїх товаришів вступився весь клас філософії. Залишався вірним заповітам студентського братства — пам’ятати й підтримувати свою alma mater. У 1769 році надіслав до новоствореної бурсацької академічної бібліотеки 7 книг, 1770 року — ще кілька. У листі до бурсаків писав: «Милостиві панове! Люб’язні християни-брати! Жителі великих київських бурс! Прошу милостиво прийняти: Готшедову німецьку граматику — 3 й історію імператора Феодосія Великого — 4. Ониє передає в вашу користь той, що проживав колись у вашому товаристві. Ваш найпокірнійший слуга».

З 1764 року навчався в університеті Санкт-Петербурґа. З 1769 року — учитель латинської мови Санкт-Петербурзького сухопутного шляхетського кадетського корпусу. З 1770 року служив у Сенаті. У 1774 році призначений управителем канцелярії намісника Полоцької й Могильовської губернії, з 1782 року – Московської губернії.

Семен Гамалія був одним із фундаторів Дружнього літературного товариства (Дружеское литературное общество). Відмовився від 300 душ кріпаків, «пожалованих» йому за бездоганну службу в Білорусі. Входив до складу Головного Капітула ордену разом з бароном Шредером, О. М. Кутузо-вим, М. М. Трубецьким, М. І. Новиковим,І. В. Лопухіним та І. П. Тургенєвим. Був «великим майстром» ложі в Тулі і ще однієї ложі в Москві — «Девкаліон». Основні його турботи в ордені полягали у вихованні молоді та перекладацькій діяльності з польської, французької, німецької, латинської й східних мов. Після смерті С. Гамалії було видане його листування з друзями під назвою «Письма С. И. Г», ч. 1—3 (1832—39). Зміст листів — роздуми про Бога, людину, її моральне вдосконалення.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.