Відродження Києво-Могилянської академії: хроніка неможливого

Відродження Києво-Могилянської академії – це вже наша історія, сповнена сміливих ініціатив, нестандартних рішень, дивовижних відкриттів, далекоглядних вчинків, завдяки яким Могилянка стала лідером у системі освіти України. Створення у 1991-1992 роках ліквідованого закладу було непростим процесом. Кожний документ, спогад, світлина, що проливають світло, де визріла ідея відродження академії, хто був її ініціатором, прихильниками, будівничими, як втілювалося задумане, – сьогодні є цінним свідченням творення нашого університету. Ця виставка — спроба відтворити хронологію подій та познайомити зі збереженими матеріалами тридцятилітньої давності, які реконструюють початковий період відродження Могилянки, кульмінацією яких стало офіційне відкриття університету 24 серпня 1992 року. Могилянку виграли в шахи, але треба було зробити ще чимало ходів на шаховій дошці історії до легендарного матчу та після. 

Хід не перший, але символічний 

26 лютого 1989 року — на прохання архітекторки Лариси Скорик, В'ячеслав Брюховецький (на той час ще завідувач відділу критики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, а також один з ініціаторів створення Народного Руху України), погодився вести мітинг про проблеми збереження історичного середовища «Збережімо стародавній Київ» на площі перед тепер Олімпійським стадіоном. Серед питань, які зачепило колективне обговорення, було й створення заповідника «Києво-Могилянська академія». Це був один з тих моментів, як згадує сам В'ячеслав Степанович, що підштовхнув до ідеї відродження й Академії. 

Хід аполітичний

8-10 вересня 1989 року — успішно відбувся установчий з’їзд Руху. В'ячеслав Брюховецький очолив його секретаріат і взяв на себе левову частку організаційної роботи. Далі йому пропонували балотуватися на виборах 1990 року, але в політику він не пішов, адже вже визрівав задум відродження Могилянки. 

Хід чиновничий

26 березня 1990 року — Президія Академії наук УРСР разом із виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів приймає спільну постанову № 278 «Про створення історико­-культурного музею­-заповідника Києво-­Могилянська академія». У постанові не йшлося про відновлення самої інституції, а лише пропонувалася концепція музеєфікації.  

Хід колективний

11 вересня 1990 року — в одній з кімнат теперішнього Корпусу №9 (Бурса) відбулась установча конференція заснованої того ж року Української наукової асоціації. ЇЇ засновники прагнули відновити українську науку і вивести її на світовий рівень. В'ячеслава Брюховецького було обрано віце-президентом асоціації. На цьому заході вперше прозвучала заява з обґрунтуванням проекту відновлення Києво-Могилянської академії. Зокрема, в ухвалі зазначалося: «Українська Наукова Асоціація... вважає одним з важливих своїх завдань створення на Україні вищого учбового закладу – університету – міжнародного як за складом студентів, так і за складом професури. Цей учбовий заклад повинен стати одним з осередків морального та духовного відродження української нації, засобом поглиблення і зміцнення міжнародних культурних і наукових зв’язків, в першу чергу народів слов’янського світу, центром наукових славістичних досліджень... Українська Наукова Асоціація пропонує створення на базі колишньої Академії вищого навчального закладу загальноєвропейського значення і готова взяти на себе функції розробки теоретичної концепції його, підготовки навчальних програм та забезпечення професурою». 

Хід через океан

Листопад 1990 року — В’ячеслав Брюховецький на запрошення Івана Фізера, професора Ратгерського університету, вирушає у закордонне відрядження до США, а потім і до Канади. На Північноамериканському континенті, крім читання лекції з літератури як запрошений професор, роботи в бібліотеках, він виступав з численними доповідями, що були присвячені питанням літературного, культурного і політичного розвитку України, на деяких з них він також розповідав про свою ідею відродити Києво-Могилянську академію. Під час мандрівки В’ячеслав Степанович побачив переваги та недоліки американського типу освіти, що не могло не вплинути й на його бачення організації освіти в академії. За океаном він перебував до початку весни 1991 року.

Хід чиновничий-2

Січень 1991 — під натиском вибухової сили національ­но-демократичного руху в Україні та розголосу ідеї відродження Академії, комісія щодо створення заповідника на її території змінює свою попередню позицію і ухвалює концепцію відновлення та використання історико-культурного комплексу споруд колишньої Києво-Могилянської академії, в яку додали пункт про утворення на базі Києво-Могилянської академії навчального закладу. Втім, невідомо, чи здійснилися б ці декларації, якби В'ячеслав Брюховецький, який не входив до цієї комісії, вже не працював над втіленням цієї ідеї. 

Хід кінематографічний

На початку 1991 року режисер Борис Бойко знімає фільм «Світло українського Гелікону» про непересічні сторінки історії Києво-Могилянської академії, яку у фільмі порівняли з Геліконом — горою у Греції, що вважалась оселею муз наук та мистецтв. Співавторами тексту сценарію були відомий український письменник Валерій Шевчук, літературознавиця Мирослава Шевчук і сам режисер Борис Бойко. Команду авторів консультували відомі історики, а оригінальну музику написав Леонтій Бершак. Фільм розповідає про заснування, часи розквіту та занепаду Могилянки з використанням гравюр, стародруків й архівних фото, згадуються імена та демонструються портрети причетних до духовного відродження України. Також можна побачити очевидця руйнування Богоявленського собору. Наприкінці фільму В’ячеслав Брюховецький дає коментар, у якому проголошує відродження закладу.

Ходи у владні кабінети

13 червня 1991 року — до Верховної Ради була подана перша доповідна записка з обґрунтуванням необхідності відновлення діяльності Академії. 

В'ячеслав Брюховецький згадує: «Записка ця мала досить наївний характер, відрізнялася більше ентузіастичним духом, аніж прагматичним аналізом можливості відродити те, що, здавалось би, вже втрачено назавжди. Проте в ній пропонувалася ідея нова, виклична і, водночас — з погляду здорового глузду — неможлива для реалізації. Тому навіть найстійкіші ортодокси комуністичної ідеології та пролетарського інтернаціоналізму, загартовані в боях з українським буржуазним націоналізмом, але трохи розгублені у вирі незвичних для них гасел горбачовської “перебудови“, якось аж ніяково стенали плечима: “Ну, спробуйте“». 

14-15 вересня 1991 року — у київському Будинку кіно відбувся форум інтелігенції на чолі з Іваном Драчем, куди був запрошений Голова Верховної Ради Леонід Кравчук. В’ячеслав Брюховецький використав це як шанс виступити перед Головою Верховної Ради, котрий збирався балотуватись у Президенти України. В'ячеслав Брюховецький озвучив на форумі пропозицію щодо відродження Києво-Могилянської академії. 

«Кравчук почув про мою ідею з Києво-Могилянською академією і, як справжній політик, відреагував миттєво: в перерві мене розшукав його помічник і запросив до святая святих таких зібрань, кімнати президії, куди допускаються вибрані постаті», — згадує Брюховецький.

19 вересня 1991 року — Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підписав Розпорядження Верховної Ради «Про відродження Києво-Могилянської академії на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу України – Університету «Києво-Могилянська академія». 

«Враховуючи потребу у високоосвічених кадрах для управління державою та репрезентації України на міжнародній арені, усвідомлюючи видатну роль, що її відіграла свого часу Києво-Могилянська Академія як перший вищий навчальний заклад Східної Європи, на підставі висновків Комісій Верховної Ради України з питань народної освіти і науки, з питань культури та духовного відродження: 
1. Відновити діяльність Києво-Могилянської Академії в м. Києві на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу під назвою: Університет Києво-Могилянська Академія», — сказано в Розпорядженні.

14 жовтня 1991 року — Кабінет Міністрів України розпорядився створити виконавчу дирекцію для втілення проектних, ремонтних та реставраційних робіт на території майбутнього університету. Головою Комісії було призначено Івана Дзюбу, а заступниками обрано В'ячеслава Брюховецького та Петра Толочка. На проведення робіт було виділено 500 тисяч карбованців. Розпорядження Верховної Ради України, Розпорядження Кабінету Міністрів України та інші урядові документи забезпечили правове підґрунтя та стали суттєвою підтримкою у справі відродження Києво-Могилянської академії.

Хід промоційний

16 жовтня 1991 року — в стінах Староакадемічного корпусу презентували план відродження КМА. На зустрічі виступали Голова Верховної Ради Леонід Кравчук, В'ячеслав Брюховецький, майбутні очільники перших трьох факультетів Сергій Іванюк, Олексій Гарань, Мирослав Кратко, також був присутній і начальник Київського вищого військово-морського училища Микола Коровін. Під час презентації перші місцеві меценати оголосили про свою підтримку плану відродження Академії. Подію широко висвітлювали ЗМІ.

• 

• 

• 

Ходи організаторські

28 жовтня 1991 року — відбулось засідання Робочої групи з відродження Києво-Могилянської академії при Кабінеті Міністрів України, на якій В'ячеслава Брюховецького було затверджено директором-організатором Виконавчої дирекції по відродженню УКМА та доручено набирати фахівців.

15 листопада 1991 року — В’ячеслав Брюховецький звільнився з Інституту літератури і почав виконувати обов’язки директора-організатора Виконавчої дирекції по відродженню КМА.  

Листопад-грудень 1991 року— в Університеті «Києво-Могилянська академія» починають працювати декан-організатор гуманітарного факультету Сергій Іванюк, декан-організатор факультету суспільних наук Олексій Гарань, декан-організатор факультету природничих наук Мирослав Кратко, вчений секретар Валерій Маньківський, фінансова директорка Євгенія Онищенко, заступниця директора-організатора Виконавчої дирекції Тамара Кисельова, секретарка Наталя Шумкова, перший заступник директора-організатора з навчально-наукової роботи Вадим Зубко, головна бухгалтерка Галина Лавринович. Команда розробляє концепції факультетів, викладання навчальних дисциплін, напрямів підготовки спеціалістів, організовує підготовку до навчального процесу. У 1992 Віталій Замостьян замінив Мирослава Кратка на посаді декана природничих наук.

Ходи теренові

Початок 1992 року (?) — відбулася шахова дуель між начальником Київського вищого військово-морського училища Миколою Коровіним та В'ячеславом Брюховецьким. Згідно з попередньою домовленістю шахістів-"дуелянтів", в разі перемоги В’ячеслава Брюховецького відроджувана Києво-Могилянська академія отримувала першу робочу кімнату на своїй історичній території. У результаті шахового двобою переміг майбутній ректор.  

• 

Загалом, те, що тепер для нас є двома університетськими містечками, в той час займали Київське вище військово-морське училище і Подільське районне медичне об’єднання — усього 13 будинків і споруд. А у Староакадемічному корпусі був один із відділів Центральної наукової бібліотеки Академії наук України (тепер НБУВ ім. Вернадського). Будинок колишньої Бурси на вул. Набережно-Хрещатицька перебував на балансі «Укррічфлоту», де розміщувався Київський заочний факультет Одеської державної морської академії. 

23 січня 1992 року — Міністр оборони України Костянтин Морозов та Голова Подільської районної Ради народних депутатів Києва Іван Салій затвердили концепцію освоєння історичної території КМА, що використовувалась Київським вищим військово-морським училищем. В’ячеслав Брюховецький та Микола Коровін домовилися, що до 1 липня 1992 року військово-морське училище звільняє приміщення та територію в межах кварталу, що прилягає до Контрактової площі й припиняє подальший прийом курсантів.

20 лютого 1992 року — на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 14 жовтня 1990 року Київська міська рада народних депутатів ухвалила рішення «Про надання дозволу виконавчій дирекції університету Києво-Могилянська академія на підготовку матеріалів попереднього погодження проектних робіт по відродженню університету...». Ці роботи включали також й ремонт Староакадемічного корпусу, який був у вкрай занедбаному стані. А рівно за три місяці, 20 травня 1992 року, вийшла Постанова Президії Академії наук України № 146 про передання Староакадемічного корпусу повністю у розпорядження УКМА. 

У цей же день виконавча дирекція університету формально вже перестала існувати, адже вчена рада Університету «Києво-Могилянська академія» своєю ухвалою №1 від 20 лютого 1992 року одноголосно обрала В’ячеслава Брюховецького першим ректором УКМА. 

Червень 1992 року — відповідно до Наказу Міністерства оборони України університету офіційно було передано корпуси №1, №2, №3 та все друге містечко. А згодом і Академія наук України передала університету Староакадемічний корпус. В дійсності, Київське вище військово-морське політичне училище ще залишалось на так званому "другому плацу", оскільки курсанти старших курсів завершували тут навчання до 1995 року, а курсанти молодших курсів були переведені в училища інших міст України, які розміщувалися поблизу моря — Одесу, Ізмаїл та ін. 

Ходи за океан-2

Початок березня 1992 року — В’ячеслав Брюховецький, Олексій Гарань, Сергій Іванюк, Мирослав Кратко вирушили у відрядження до Канади та США “з метою ознайомлення з досвідом роботи вищих учбових закладів цих країн”.  В'ячеслав Брюховецький представляв концепцію відродження Академії на численних зустрічах з українською діаспорою.

У цей час вже були започатковані благодійні фонди, які збирали кошти на відродження Академії. Зокрема, Іван Фізер займався фандрейзингом у США і запрошував ставати Приятелями Академії усіх охочих. З часом фонд змінював свою назву кілька разів і сьогодні ми його знаємо як Києво-Могилянська фундація Америки. В роки шаленої інфляції 1990-х саме внески благодійників дозволили Могилянці працювати й зберегти колектив та студентів.

Весна 1992 року — після розголосу про відновлення Академії і потреби забезпечити майбутніх студентів сучасною навчальною та науковою літературою, розпочався справжній марафон зі створення Могилянської книгозбірніії. В результаті, до початку навчального року до Українї прибуло з закордону кілька великих вантажів, у тому числі 160 коробок з Манітобського університету у Канаді.

Ходи в пошуках студентів

15 квітня 1992 року— розпочався прийом документів від вступників. Оголошення про це активно поширювалось у різноманітних ЗМІ. Студентом міг стати кожен охочий без обмеження віку за умови успішного завершення хоча б одного курсу будь-якого вузу або завершення на “відмінно” середнього спеціального навчального закладу. Документи можна було подати до 10 липня.

Червень 1992  року— проходили вступні іспити на три факультети:
гуманітарних, природничих, суспільних наук. На підсумкову оцінку впливав середній бал під час попереднього навчання, кількість балів за тест та оцінка за співбесіду.

16 липня 1992 року — в Академії були оприлюднені списки зарахованих студентів. Конкурс на місце становив 2,5 особи. 

15 серпня 1992 року — на підставі висновків вступного тестування та рішення приймальної комісії було підписано наказ про зарахування студентів на факультети гуманітарних, природничих, суспільних наук. Всього було прийнято 210 студентів (за іншими даними 228). З них 103 — з Києва, 15 — Київської області, 92 — з інших міст.

Ходи урочисті

6 червня 1992 року — Митрополит Січеславський та Переяславський УАПЦ Антоній провів церемонію освячення Академії. Учасники пройшли ходою від Академії до Покровської церкви і запалили лампаду Знань. У цей день було започатковано Києво-Могилянське братство. Професор Ратгерського університету Тарас Гунчак, кримський меценат Юрій Колесников (керівник «Крим-Континенталь») стали одними з перших його членів.

23 серпня 1992 року— у переддень посвяти перших студентів відновленої Могилянки відбулась зустріч Надзірної та Міжнародної консультативних рад УКМА з Президентом Леонідом Кравчуком, на якій він висловив підтримку Академії. А ввечері того ж дня відбулася інавгурація ректора Університету «Києво-Могилянська академія». Подія була надзвичайно урочистою: були присутні
викладачі, спудеї та численні гості, звучали величні звуки хорового співу, освітлювали дійство смолоскипи та запалені свічки. В'ячеслав Брюховецький виголосив присягу, в якій наголосив, що буде вірно й чесно трудитися на цій посаді.

До першого складу Міжнародної надзірної ради увійшли: 
Збіґнєв Бжезінський, Богдан Гаврилишин, Уі'л Гудгаєр, Єжі Лось, Лоуренс Майсек, Роландас Павільоніс, Роланд Піч, Ярослав Розумний, Іван Фізер, Юрій Шевельов.

Відеозапис церемонії інавгурації ректора Університету «Києво-Могилянська академія» В'ячеслава Брюховецького. З архіву НаУКМА.

24 серпня 1992 року — в першу річницю Незалежності України у Києві відбулася церемонія офіційного відкриття Університету «Києво-Могилянська академія» та посвята перших студентів. Викладачі, студенти, багато киян та гостей столиці пройшли ходою від Софійської площі до Подолу, до стін Академії, де до них промовляли В'ячеслав Брюховецький, Леонід Кравчук та інші поважні гості. Для посвяти у 24 серпня 1992 року першокурсникам та викладачам виготовили біло-блакитні мантії.

Відеохроніка ходи та посвяти студентів відродженої Києво-Могилянської академії. З архіву НАУКМА.

А далі було ще багато цікавих, успішних та драматичних ходів, які формували й донині формують НаУКМА. Творимо історію Могилянки разом! 

З питаннями та пропозиціями щодо дарування архівних матеріалів та артефактів про історію НаУКМА, звертайтесь на museum@ukma.edu.ua

Джерела:

• Брюховецький В. С. Factum est factum. Біобібліоbrioukhія. - Київ : Києво-Могилянська академія, 2010.
• Онищенко Є. І. Воскресіння академії : спогади про відродження Києво-Могилянської академії та його учасників. - К. : Видавничий дім "КМ Академія", 2004.
• Той, хто відродив Могилянку : зб. до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького. - 2007.
• Гарань О. В. Від Брежнєва до Зеленського: дилеми українського політолога.. - Київ : Стилос, 2021.

Підготували: Анна Хроболова, Таїса Сидорчук.