Віртуальний музей Києво-Могилянської академії

Віртуальний музей

Укр / Eng

Університет «Києво-Могилянська Академія»: хроніка неможливого

Відродження Києво-Могилянської академії – це вже наша історія, сповнена сміливих ініціатив, нестандартних рішень, дивовижних відкриттів, далекоглядних вчинків, завдяки яким Могилянка стала лідером у системі освіти України. Створення у 1991-1992 роках ліквідованого закладу було непростим процесом. Кожний документ, спогад, світлина, що проливають світло, де визріла ідея відродження академії, хто був її ініціатором, прихильниками, будівничими, як втілювалося задумане, – сьогодні є цінним свідченням творення нашого університету. Ця виставка — спроба відтворити хронологію подій та познайомити зі збереженими матеріалами тридцятилітньої давності, які реконструюють початковий період відродження Могилянки, кульмінацією яких стало офіційне відкриття університету 24 серпня 1992 року. Могилянку виграли в шахи, але треба було зробити ще чимало ходів на шаховій дошці історії до легендарного матчу та після. 

Хід не перший, але символічний 

26 лютого 1989 року —  на прохання архітекторки Лариси Скорик, В'ячеслав Брюховецький (на той час ще завідувач відділу критики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, а також один з ініціаторів створення Народного Руху України), погодився вести мітинг про проблеми збереження історичного середовища «Збережімо стародавній Київ»  на площі перед тепер Олімпійським стадіоном. Серед питань, які зачепило колективне обговорення, було й створення заповідника «Києво-Могилянська академія». Це був один з тих моментів, як згадує сам В'ячеслав Степанович, що підштовхували до ідеї відродження й Академії 

Хід аполітичний

8-10 вересня 1989 року —  успішно відбувся установчий з’їзд Руху. В'ячеслав Брюховецький очолив його секретаріат і взяв на себе левову частку організаційної роботи.  Далі йому пропонували балотуватися на виборах 1990 року, але в політику він не пішов, адже вже визрівав задум відродження Могилянки. 

Хід чиновничий

26 березня 1990 року — Президія Академії наук УРСР разом із виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів приймає спільну постанову № 278 «Про створення історико­-культурного музею­-заповідника Києво-­Могилянська академія». У постанові не йшлося про відновлення самої інституції, а лише пропонувалася концепція музеєфікації 

Хід колективний

11 вересня 1990 року —  в одній з кімнат теперішнього Корпусу №8 (Бурса) відбулась установча конференція заснованої того ж року Української наукової асоціації. ЇЇ засновники прагнули відновити українську науку і вивести її на світовий рівень. В'ячеслава Брюховецького було обрано віце-президентом асоціації. На цьому заході вперше прозвучала заява з обґрунтуванням проекту відновлення Києво-Могилянської академіїЗокрема, в ухвалі зазначалося: «Українська Наукова Асоціація... вважає одним з важливих своїх завдань створення на Україні вищого учбового закладу – університету – міжнародного як за складом студентів, так і за складом професури. Цей учбовий заклад повинен стати одним з осередків морального та духовного відродження української нації, засобом поглиблення і зміцнення міжнародних культурних і наукових звязків, в першу чергу народів слов’янського світу, центром наукових славістичних досліджень... Українська Наукова Асоціація пропонує створення на базі колишньої Академії вищого навчального закладу загальноєвропейського значення і готова взяти на себе функції розробки теоретичної концепції його, підготовки навчальних програм та забезпечення професурою». 

У жовтні заява Української наукової асоціації з'явилась в англомовному тижневику «The Ukrainian Weekly» разом з інтерв’ю Вячеслава Брюховецького (відкрити номер)

Хід через океан

Листопад 1990 року — В’ячеслав Брюховецький на запрошення Івана Фізера, професора Ратгерського університету, вирушає у закордонне відрядження до США, а потім і до Канади. На Північноамериканському континенті, крім читання лекції з літератури як запрошений професор, роботи в бібліотеках, він виступав з численними доповідями, що були присвячені питанням літературного, культурного і політичного розвитку України, на деяких з них він також розповідав про свою ідею відродити Києво-Могилянську академію. Під час мандрівки В’ячеслав Степанович побачив переваги та недоліки американського типу освіти, що не могло не вплинути і на його бачення організації освіти в академії. За океаном він перебував до початку весни 1991 року.

Хід чиновничий-2

Січень 1991  під натиском вибухової сили національ­но-демократичного руху в Україні та розголосу ідеї відродження Академії, комісія щодо створення заповідника на її території змінює свою попередню позицію і ухвалює концепцію відновлення та використання історико-культурного комплексу споруд колишньої Києво-Могилянської академії, в яку додали пункт про утворення на базі Києво-Могилянської академії навчального закладуВтім, невідомо, чи здійснилися б ці декларації, якби В'ячеслав Брюховецький, який не входив до цієї комісії, вже не працював над втіленням цієї ідеї. 

Хід кінематографічний

На початку 1991 року  режисер Борис Бойко знімає фільм  «Світло українського Гелікону» про непересічні сторінки історії Києво-Могилянської академії, яку порівняно з Геліконом — горою у Греції, що вважалась оселею муз наук та мистецтв. Співавторами оповідання були відомий український письменник Валерій Шевчук, літературознавець Мирослава Шевчук і сам режисер, їх консультували відомі історики, оригінальну музику написав Леонтій Бершак. Фільм розповідає про заснування, часи розквіту та занепаду Могилянки, демонструються гравюри, стародруки й архівні фото, імена та портрети причетних до духовного відродження. Очевидець згадує про зруйнування Богоявленського собору. Наприкінці фільму В’ячеслав Брюховецький дає коментар, де проголошує відродження закладу.

Ходи у владні кабінети

13 червня 1991 року  — до  Верховної Ради була подана перша доповідна записка з обґрунтуванням необхідності відновлення діяльності Академії. В'ячеслав Брюховецький згадує: «Записка ця мала досить наївний характер, відрізнялася більше ентузіастичним духом, аніж прагматичним аналізом можливості відродити те, що, здавалось би, вже втрачено назавжди. Проте в ній пропонувалася ідея нова, виклична і, водночас — з погляду здорового глузду — неможлива для реалізації. Тому навіть найстійкіші ортодокси комуністичної  ідеології та пролетарського інтернаціоналізму, загартовані в боях з українським буржуазним націоналізмом, але трохи розгублені у вирі незвичних для них гасел горбачовської “перебудови“, якось аж ніяково стенали плечима: “Ну, спробуйте“.» 

14-15 вересня 1991 року —  у київському Будинку кіно відбувся форум інтелігенції на чолі з Іваном Драчем, і у першій день форуму там мав бути присутній Голова Верховної Ради Леонід Кравчук. В’ячеслав Брюховецький використав це як шанс виступити перед Головою Верховної Ради, котрий збирався балотуватись у Президенти України і брав участь у заході. Він озвучив пропозицію щодо відродження Києво-Могилянської академії. «Кравчук почув про мою ідею з Києво-Могилянською академією і, як справжній політик, відреагував миттєво: в перерві мене розшукав його помічник і запросив до святая святих таких зібрань, кімнати президії, куди допускаються вибрані постаті»,  — згадує Брюховецький.

19 вересня 1991 року — Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підписав Розпорядження Верховної Ради «Про відродження Києво-Могилянської академії на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу України – Університету «Києво-Могилянська академія». 
«Враховуючи потребу у високоосвічених кадрах для управління державою та репрезентації України на міжнародній арені, усвідомлюючи видатну роль, що її відіграла свого часу Києво-Могилянська Академія як перший вищий навчальний заклад Східної Європи, на підставі висновків Комісій Верховної Ради України з питань народної освіти і науки, з питань культури та духовного відродження: 
1. Відновити діяльність Києво-Могилянської Академії в м. Києві на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу під назвою: Університет Києво-Могилянська Академія», — сказано в Розпорядженні. »

Фотокопія оригіналу Розпорядження з фонду Центрального державного архіву вищих органів влади

14 жовтня 1991 року —  Кабінет Міністрів України розпорядився створити виконавчу дирекцію для втілення проектних, ремонтних та реставраційних робіт на території майбутнього університету. Головою Комісії було призначено Івана Дзюбу, а заступниками обрано В'ячеслава Брюховецького та Петра Толочка.  На проведення робіт було виділено 500 тисяч карбованців. Розпорядження Верховної Ради України, Розпорядження Кабінету Міністрів України та інші урядові документи забезпечили правове підґрунтя та стали солідною підтримкою на урядовому рівні справи відродження Києво-Могилянської академії. 

Хід промоційний

16 жовтня 1991 року — в стінах Староакадемічного корпусу презентували план відродження КМА. На зустрічі виступали Голова Верховної Ради Леонід Кравчук, В'ячеслав Брюховецький, майбутні очільники перших трьох факультетів Сергій Іванюк, Олексій Гарань, Мирослав Кратко, був тут також і начальник військово-морського училища контр-адмірал Коровін, оголосили про свою підтримку перші місцеві меценати.  Подію широко висвітлювали ЗМІ.

Ходи організаторські

28 жовтня 1991 року — відбулось засідання Робочої групи з відродження Києво-Могилянської академії при Кабінеті Міністрів України, на якій В'ячеслава Брюховецького було затверджено директором-організатором Виконавчої дирекції по відродженню УКМА та доручено набирати фахівців.

15 листопада 1991 року —  В’ячеслав Брюховецький звільнився з Інституту літератури і почав виконувати обов’язки директора організатора Виконавчої дирекції по відродженню КМА.  

Перший наказ Виконавчої дирекції по відродженню КМА. З архіву НаУКМА.

Листопад-грудень 1991 —  в Університеті «Києво-Могилянська академія» починають працювати декан-організатор гуманітарного факультету Сергій Іванюк, декан-організатор факультету суспільних наук Олексій Гарань, декан-організатор факультету природничих наук Мирослав Кратко, вчений секретар Валерій Маньківський, фінансовий директор Євгенія Онищенко, заступник директора-організатора Виконавчої дирекції Тамара Кисельова, секретар-референт Наталя Шумкова, перший заступник директора-організатора з навчально-наукової роботи Вадим Зубко, головний бухгалтер Галина Лавринович. Вони розробляють концепції факультетів, викладання навчальних дисциплін, напрямів підготовки спеціалістів, організовують підготовку до навчання. Мирослав Кратко залишив свою посаду ще до початку навчального року,  у 1992 на його місце прийшов Віталій Замостьян

Ходи теренові

Початок 1992 року (?) — відбулася шахова дуель між начальником військового училища адміралом Коровіним та В'ячеславом Брюховецьким. Згідно з попередньою домовленістю шахістів-"дуелянтів", в разі перемоги В’ячеслава Брюховецького відроджувана Києво-Могилянська академія отримувала першу робочу кімнату майбутнього університету на своїй історичній території. У результаті шахового двобою переміг майбутній ректор.  

Загалом, те, що тепер для нас є двома університетськими містечками, в той час займали Київське вище військово-морське училище і Подільське районне медичне об’єднання — усього 13 будинків і споруд. А у Староакадемічному корпусі був один із відділів Центральної наукової бібліотеки Академії наук України (тепер НБУВ ім. Вернадського). Будинок колишньої бурси на вул. Набережно-Хрещатицька перебував на балансі «Укррічфлоту», де розміщувався Київський заочний факультет Одеської державної морської академії. 

23 січня 1992 року — Міністр оборони України Костянтин Морозов та Голова Подільської районної Ради народних депутатів Києва Іван Салій затвердили концепцію освоєння історичної території КМА, що використовувалась Київським Вищим Військово-морським училищем, у якій В’ячеслав Брюховецький та адмірал Коровін погодились, що до 1 липня 1992 року училище звільняє приміщення та територію в межах кварталу, що прилягає до Контрактової площі, й також припиняє прийом курсантів.

20 лютого 1992 року — на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 14 жовтня 1990 року Київська міська рада народних депутатів видала рішення «Про надання дозволу виконавчій дирекції університету Києво-Могилянська академія» на підготовку матеріалів попереднього погодження проектних робіт по відродженню університету...». Ці роботи включали також і ремонт Староакадемічного корпусу, який був у вкрай занедбаному стані. А рівно за три місяці, 20 травня 1992  року вийшла Постанова Президії Академії наук України № 146 про ередання Староакадемічного корпусу  повністю у відання УКМА. 

У цей же день виконавча дирекція університету формально вже перестала існувати, адже вчена рада Університету «Києво-Могилянська академія»  своєю ухвалою №1 від 20 лютого 1992 року одностайно обрала В’ячеслава Брюховецького, доктора філологічних наук, першим ректором УКМА. 

Червень 1992 року — відповідно до Наказу Міністерства оборони університету офіційно передано було корпуси №1, №2, №3 та все друге містечко. А згодом і Академія наук України передала університету  Староакадемічний корпус повністю. Київське вище військово-морське політичне училище ще залишалось на так званому "другому плацу", курсанти старших курсів ще завершували тут навчання до 1995,  а курсанти молодших курсів були переведені в училища інших міст України, які розміщувалися поблизу моря — Одесу, Ізмаїл та ін. 


Пам’ятна табличка про збереження мозаїки з радянськими символами на фронтоні першого корпусу, де розміщувалось Військово-морське політичне училище


Ходи за океан-2

Початок березня 1992 року —  В’ячеслав Брюховецький, Олексій Гарань, Сергій Іванюк, Мирослав Кратко вирушили у відрядження до Канади та Америки “з метою ознайомлення з досвідом роботи вищих учбових закладів цих країн”. А В'ячеслав Брюховецький представив концепцію відродження Академії  на численних зустрічах з українською діаспорою.

Оголошення про зустріч  з В. Брюховецьким у Філадельфії (штат Пенсільванія). З архіву В'ячеслава Брюховецького


У цей час вже були започатковані благодійні фонди, які збирали кошти на відродження Академії. Зокрема, Іван Фізер займався фандрейзингом у США і запрошував ставати Приятелями академії усіх охочих, з часом фонд змінював свою назву кілька разів і сьогодні ми його знаємо як Києво-Могилянська фундація Америки.  В роки шаленої інфляції 1990-х саме внески благодійників дозволили Могилянці працювати й зберегти колектив.

Звернення до жертводавців. З архіву В'ячеслава Брюховецького.

Весна 1992 — після розголосу про відновлення академії і потреби забезпечити майбутніх студентів бібліотекою з сучасною літературою, розпочинається справжній марафон зі збору книжок для Академії. В результаті, до початку навчального року В Україну прибуло кілька вантажів, у тому числі 160 коробок з Манітобського університету у Канаді. 

Ходи в пошуках студентів

15 квітня 1992 — розпочався прийом документів від вступників. Перед цим оголошення поширювались у ЗМІ, на радіо та в періодичних виданнях. Студентом міг стати кожен охочий без обмеження віку за умови, що він успішно закінчив хоча б один курс будь-якого вузу або на “відмінно” середній спеціальний навчальний заклад. Документи приймались до 10 липня. 


Фрагмент з газети «Голос України» з першим оголошенням про набір до Університету «Києво-Могилянська академія» . З колекції Музею НаУКМА.

Червень 1992 — проходили вступні іспити на три факультети. На підсумкову оцінку впливав середній бал на попередньому навчанні, кількість балів за тест, оцінка за співбесіду.    


Відомість про відмітки Ігоря Когута, одного з перших студентів УКМА, який був зарахований до навчання й у 1996 році став одним з перших випускників. 

16 липня 1992 року — на стіні академії вивішено списки зарахованих студентів. Конкурс був 2,5 на місце. 

15 серпня 1992 року —  на підставі висновків вступного тестування та рішення приймальної комісії було підписано наказ про зарахування студентів на факультети гуманітарних, природничих, суспільних наук. Всього було прийнято 210 студентів (за іншими даними 228). З них 103 — з Києва, 15 — Київської області, 92 — з інших міст.

Ходи урочисті

6 червня 1992 року — Митрополит Січеславський та Переяславський УАПЦ Антоній  провів церемонію освячення Академії. Учасники пройшли ходою вді Академії до Покровської церкви, запалили лампаду Знань, в цей день було започатковано Києво-Могилянського братство, професор Ратгерського університету Тарас Гунчак, кримський меценат Юрій Rолесников (керівник «Крим-Континенталь») були серед перших його членів.

Запрошення вступати до Києво-Могилянського братства. З архіву Джеймса Мейса.

23 серпня 1992 — у переддень посвяти перших студентів відновленої Могилянки відбулась зустріч Надзірної та Міжнародної консультативних рад КМА з Президентом Леонідом Кравчуком, на якій він висловив підтримку УКМА. А ввечері того ж дня відбулася інавгурація ректора університету «Києво-Могилянська академія». Подія була надзвичайно урочистою, під величні звуки хорового співу, в оточенні смолоскипів та запалених свічок, за участі викладачів, духовенства, гостей та спудеїв. В'ячеслав Брюховецький, підтриманий згаданими радами, не лише погодився виконувати обов'язки ректора, але й присягнув вірно й чесно трудитися.  

До першого складу Міжнародної надзірної ради увійшли: 
Збіґнєв Бжезінський, Іван Фізер, Богдан Гаврилишин,
Уі'л Гудгаєр, Єжі Лось, Лоуренс Майсек, Роландас Павільоніс ,
Роланд Піч, Юрій Шевельов, Ярослав Розумний.

Відеохроніка інавгурації ректора

24 серпня 1992 — в першу річницю незалежності України, у Києві відбулася церемонія відкриття Університету «Києво-Могилянська академія» та посвята перших студентів. Викладачі, студенти, багато киян та гостей столиці пройшли ходою від Софійської площі на Поділ, до стін академії, де до них промовляли В'ячеслав Брюховецький, Леонід Кравчук та інші поважні гості.  Для посвяти у 24 серпня 1992 року першокурсникам та викладачам пошили біло-блакитні мантії, при чому дизайн мантій був різним для хлопців та дівчат.

Відеохроніка ходи та посвяти

А далі було ще багато цікавих, успішних й не дуже ходів, які донині формують НаУКМА. Творимо історію Могилянки разом!

Джерела: