Дзвіниця Братського монастиря – архітектурна домінанта Братського Богоявленського монастиря і всього Подолу. Розташовувалась в 1756-1933 рр. з боку Контрактової площі по осі входу до Богоявленського собору.

У 1756-1759 роках замість надбрамної дерев’яної дзвіниці лаврський майстер Степан Ковнір будує двоярусну муровану дзвіницю разом з монастирським муром. Після Подільської пожежі 1811 року дзвіниця була сильно перебудована з надбудовою третього ярусу і ампірної напівсферичної бані зі шпилем. На початку ХХ ст. на верхньому ярусі було влаштовано куранти.

У 1899 році біля дзвіниці були збудовані одноповерхові монастирські крамниці. У 1934 році, коли радянська влада зруйнувала підривом Богоявленський собор, було розібрано два верхніх поверхи Ковнірської дзвіниці. Як дзвінниця вона перестала існувати і поступово добудовувалась, перетворившись у ХХ столітті на головний корпус Військово-Морського училища.