(archive)

Будинок настоятеля

Будинок настоятеля – помешкання архимандрита Київського Братського Богоявленського монастиря, який одночасно виконував функції ректора Києво-Могилянської академії. Споруда є однією з 8 архітектурних пам’яток Києво-Могилянської академії, які внесені до Державного реєстру пам’яток історії та культури під спільною назвою «Братський монастир» і перебувають під державною охороною. Будинок зведений за ректора академії архимандрита Касіяна Лехницького у 1781 році на місці дерев’яної будівлі, що згоріла під час пожежі у 1780 році. Автор першого проекту будівлі залишається невідомим. Згідно з описом, укладеним у серпні 1786 року, під одним дахом була ціла низка сполучених приміщень, під настоятельськими келіями – погріб, а при вході – дерев’яний ґаночок на кам’яному фундаменті із двома кам’яними стовпами. Будівлю покрито пофарбованим листовим залізом. Всередині настоятельське помешкання мало сіни, теплі сіни, приймальню, зал, їдальню, комору. Майже всі приміщення мали печі. Будинок неодноразово відбудовувався та реконструювався, зокрема був відновлений у 1821 році за проектом архітектора Андрія Меленського після пожежі 1811 року. Будинок одноповерховий, цегляний, тинькований. Протягом останніх десятиліть первісне анфіладне планування та інтер’єри втрачені внаслідок пристосування будівлі для потреб Клінічної лікарні №15. З 2012 року після тривалого розгляду справ у судах адміністративної та господарської юрисдикції будинок переданий до НаУКМА і входить до проекту «РЕСТАВРАЦІЯ» – кампанії по збору коштів на збереження та реставрацію історико-архітектурних будівель, розташованих на території НаУКМА.

Житловий будинок (Корпус №5)

Бібліотека імені Тетяни та Омеляна Антоновичів

Будинок, зведений по лінії вулиці Григорія Сковороди у 1905-1906 роках за проектом київського архітектора Є. Єрмакова. Його призначення було багатофункціональним — під лікарню, архів канцелярії та залу засідань Ради Києво-Могилянської академії. Зберігся документ 1902 року, у якому ректор Київської духовної академії Дмитрій, єпископ Чигиринський звертався до Святійшого Синоду з клопотанням надати дозвіл на спорудження нового лікарняного корпусу, а також про плани надбудувати залу Ради академії, виділити кімнати для архіву та канцелярію. Новий будинок було зведено на місці старого лікарняного одноповерхового корпусу і частково на вільній ділянці між Староакадемічним корпусом та поварнею з келіями зі сходу. Протягом понад десять років його використовували за первісним задумом, але у 1919 році духовна академія була закрита.

У 1920-1930-х роках в колишній лікарні містилася Петрівська поліклініка (від тогочасної назви Подолу – Петрівка). 1946 року заклад був реорганізований на воєнний госпіталь. Кілька десятеліть корпус використовувався як неврологічне відділення клінічної лікарні №15.

З відновленням Києво-Могилянської академії корпус було передано університету і вирішено розмістити тут бібліотеку. Ремонтно-реставраційні роботи завершились у 2007 році. На реалізацію проекту залучено 8,5 млн грн. від понад 300 благодійників з різних країн світу. Головний внесок зробив відомий меценат Омелян Антонович, ім’ям якого і було названо Бакалаврську біблотеку.

Новий академічний корпус

Братські келії

Братські келії збудовані у 1823 р. за проектом Андрія Меленського для потреб Київського Братського Богоявленського монастиря та Київської духовної академії. На місці дерев’яних келій була споруджена мурована одноповерхова будівля у стилі пізнього класицизму, яка у 1879 році перебудована у двоповерхову за проектом Володимира Ніколаєва. Протягом 1950-х – 2010-х років келії використовувала районна лікарня. У 2012 році НаУКМА, залучивши інвесторів, здійснив ремонт та пристосування будівлі для навчального процесу.

Просфірня

Просфірня або Проскурня Київського Братського Богоявленського монастиря побудована у 1862 році і розташована на розі вулиць Григорія Сковороди і Волоської. В просфірнях або проскурнях випікають богослужбовий літургійний хліб, який використовується під час православного богослужіння для Євхаристії. Будівля одноповерхова, цегляна, у плані прямокутної форми, з глибоким підвалом, споруджена у стилі класицизму. У 1908 році реконструйована та об’єднана спільним дахом зі спорудженими пізніше будівлями, а також Будинком настоятеля монастиря. З 1963 року Просфірня перебуває під охороною держави та входить до комплексу пам’яток містобудування і архітектури під назвою «Братський монастир». Будівля довгий час використовувалася лікарнею, знаходиться у вкрай занедбаному стані та потребує реставрації.

Дзвіниця Богоявленського собору, Ковнірівський корпус

Дзвіниця Братського монастиря – архітектурна домінанта Братського Богоявленського монастиря і всього Подолу. Розташовувалась в 1756-1933 рр. з боку Контрактової площі по осі входу до Богоявленського собору.

У 1756-1759 роках замість надбрамної дерев’яної дзвіниці лаврський майстер Степан Ковнір будує двоярусну муровану дзвіницю разом з монастирським муром. Після Подільської пожежі 1811 року дзвіниця була сильно перебудована з надбудовою третього ярусу і ампірної напівсферичної бані зі шпилем. На початку ХХ ст. на верхньому ярусі було влаштовано куранти.

У 1899 році біля дзвіниці були збудовані одноповерхові монастирські крамниці. У 1934 році, коли радянська влада зруйнувала підривом Богоявленський собор, було розібрано два верхніх поверхи Ковнірської дзвіниці. Як дзвінниця вона перестала існувати і поступово добудовувалась, перетворившись у ХХ столітті на головний корпус Військово-Морського училища.

Сонячний годинник

Сонячний годинник – пам’ятка кін. XVIII ст., розташована у внутрішньому подвір’ї архітектурного комплексу Києво-Могилянської академії та Києво-Братського монастиря. Годинник є одним із 8-ми об’єктів НаУКМА, які внесені до Державного реєстру пам’яток історії та культури під спільною назвою «Братський монастир» і перебувають під державною охороною. Сконструйований наприкінці XVIII ст. професором Києво-Могилянської академії, французом за походженням П’єром Брульйоном для занять зі студентами з астрономії. Належить до вертикального типу сонячного годинника і складається з цегляного, прямокутного в плані, п’єдесталу і колони на ньому. На вертикальних гранях колони, орієнтованих точно за сторонами світу, розміщені чотири циферблати – східний, західний, полудневий, північний. Розмітка циферблатів зроблена таким чином, що годинник показує справжній місцевий сонячний час.

Вказана дата на циферблаті «1823», імовірно, є роком оновлення циферблату. Реставрації годинника здійснювалися у 1970 році та 2012 році.

Бурса

Бурса – один з найдавніших гуртожитків для студентів Києво-Могилянської академії, спеціально споруджений для цієї цілі на фундаментах старої дерев’яної бурси випускником Києво-Могилянської академії Іваном Григоровичем-Барським у 1778 році. Одноповерхова, видовжена у плані, з бароковим фронтоном бурса після пожежі Подолу у 1811 році перебудована за проектом Андрія Меленського у двоповерхову будівлю в класичними елементами. У 1816-1832 роках тут розташовувалась духовна семінарія, з 1832 року – Києво-Подільське духовне повітове училище.

Сьогодні будівля бурси за №9 належить до університетського комплексу і тут працюють Приймальна комісія та Науково-педагогічний центр доуніверситетської підготовки НаУКМА.

Староакадемічний корпус з Благовіщенською церквою

Староакадемічний або Мазепин корпус – навчальна споруда Києво-Могилянської Академії від початку XVIII століття. Сприяв та матеріально підтримав будівництво корпусу гетьман Іван Мазепа – вихованець Києво-Могилянської академії, що нині відображено у ще одній назві споруди. Будівництво цегляного одноповерхового корпусу у стилі бароко здійснено у 1703-1704 роках за проєктом невідомого майстра (імовірно, архітектора Йосипа Старцева). Прямокутна в плані, будівля містила шість класів і троє сіней. Кожні два класи мали один вихід, кожен із класів виходив двома вікнами на відкриту галерею, яку утворювали дев’ять кілеподібних арок. До класів вели три входи, центральний завершувався бароковим фронтоном. У 1739 році за ініціативи і фінансової підтримки митрополита Рафаїла Заборовського і за проєктом Йогана-Ґоттфріда Шеделя корпус був реконструйований і розширений, а саме добудовано другий поверх, де розмістилися класи філософії, богослов’я і Конґреґаційна зала для урочистих зібрань і студентських диспутів, а також прибудована церква Благовіщення. Після пожежі 1811 р. корпус відновлено за участі архітектора Андрія Меленського. Спочатку використовувався як навчальний у Київської духовної академії. З побудовою нового академічного корпусу академії з 1830-х років певний час перший поверх слугував за гуртожиток для студентів. З 1870-х років в Староакадемічному корпусі на другому поверсі облаштували бібліотеку академії, а на першому поверсі – її знаменитий Церковно-археологічний музей. У 1870-х роках було замуровано відкриті галереї, облаштовано третій поверх, викопано підвальні приміщення для системи опалення замість печей. Після закриття академії з 1920-х років в Староакадемічному корпусі зберігалися фонди сучасної Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. З часу відродження академії у 1990-х роках тут були розміщені фонди університетської бібліотеки, облаштовані читальні зали, а у конґреґаційній залі відновлено проведення урочистих, наукових та громадсько-культурних подій. Нині корпус – найдавніша будівля на українських теренах, спеціально спроєктований та побудований як університетське навчальне приміщення, що продовжує функціонувати в тій самій ролі. З літа 2017 року розпочалися реставраційні роботи корпусу.

Староакадемічний корпус є однією з 8-ми архітектурних пам’яток Києво-Могилянської академії, які внесені до Державного реєстру пам’яток історії та культури під спільною назвою «Братський монастир» і перебувають під державною охороною. Унікальність і значення Староакадемічного корпусу для вітчизняної культури полягає також у тому, що тут збереглися фреско-клейові розписи початку XVIII ст., аналоги яких можна знайти лише в двох архітектурних пам’ятках Києва – в Києво-Печерській лаврі та Соборі Святої Софії, що занесені до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Староакадемічний корпус використовується як символ української освіти і науки, зокрема в логотипах Українського наукового інституту Гарвардського університету з 1970 року та Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України з 1991 року. У 1992 році Укрпошта випустила поштову марку, присвячену відродженню Києво-Могилянської академії з зображенням корпусу. У 2006 р. Національний банк України ввів у обіг купюру номіналом 500 грн, на реверсі якої вміщено зображення корпусу.

На будівлі розміщено меморіальні дошки фундаторам і вихованцям академії – Галшці Гулевичівні, Петрові Могилі, Григорію Сковороді, Артему Веделю, Михайлу Ломоносову.