Староакадемічний або Мазепин корпус – навчальна споруда Києво-Могилянської Академії від початку XVIII століття. Сприяв та матеріально підтримав будівництво корпусу гетьман Іван Мазепа – вихованець Києво-Могилянської академії, що нині відображено у ще одній назві споруди. Будівництво цегляного одноповерхового корпусу у стилі бароко здійснено у 1703-1704 роках за проєктом невідомого майстра (імовірно, архітектора Йосипа Старцева). Прямокутна в плані, будівля містила шість класів і троє сіней. Кожні два класи мали один вихід, кожен із класів виходив двома вікнами на відкриту галерею, яку утворювали дев’ять кілеподібних арок. До класів вели три входи, центральний завершувався бароковим фронтоном. У 1739 році за ініціативи і фінансової підтримки митрополита Рафаїла Заборовського і за проєктом Йогана-Ґоттфріда Шеделя корпус був реконструйований і розширений, а саме добудовано другий поверх, де розмістилися класи філософії, богослов’я і Конґреґаційна зала для урочистих зібрань і студентських диспутів, а також прибудована церква Благовіщення. Після пожежі 1811 р. корпус відновлено за участі архітектора Андрія Меленського. Спочатку використовувався як навчальний у Київської духовної академії. З побудовою нового академічного корпусу академії з 1830-х років певний час перший поверх слугував за гуртожиток для студентів. З 1870-х років в Староакадемічному корпусі на другому поверсі облаштували бібліотеку академії, а на першому поверсі – її знаменитий Церковно-археологічний музей. У 1870-х роках було замуровано відкриті галереї, облаштовано третій поверх, викопано підвальні приміщення для системи опалення замість печей. Після закриття академії з 1920-х років в Староакадемічному корпусі зберігалися фонди сучасної Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. З часу відродження академії у 1990-х роках тут були розміщені фонди університетської бібліотеки, облаштовані читальні зали, а у конґреґаційній залі відновлено проведення урочистих, наукових та громадсько-культурних подій. Нині корпус – найдавніша будівля на українських теренах, спеціально спроєктований та побудований як університетське навчальне приміщення, що продовжує функціонувати в тій самій ролі. З літа 2017 року розпочалися реставраційні роботи корпусу.

Староакадемічний корпус є однією з 8-ми архітектурних пам’яток Києво-Могилянської академії, які внесені до Державного реєстру пам’яток історії та культури під спільною назвою «Братський монастир» і перебувають під державною охороною. Унікальність і значення Староакадемічного корпусу для вітчизняної культури полягає також у тому, що тут збереглися фреско-клейові розписи початку XVIII ст., аналоги яких можна знайти лише в двох архітектурних пам’ятках Києва – в Києво-Печерській лаврі та Соборі Святої Софії, що занесені до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Староакадемічний корпус використовується як символ української освіти і науки, зокрема в логотипах Українського наукового інституту Гарвардського університету з 1970 року та Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України з 1991 року. У 1992 році Укрпошта випустила поштову марку, присвячену відродженню Києво-Могилянської академії з зображенням корпусу. У 2006 р. Національний банк України ввів у обіг купюру номіналом 500 грн, на реверсі якої вміщено зображення корпусу.

На будівлі розміщено меморіальні дошки фундаторам і вихованцям академії – Галшці Гулевичівні, Петрові Могилі, Григорію Сковороді, Артему Веделю, Михайлу Ломоносову.