Туптало (Тупталенко) Данило Савич, чернече ім’я Димитрій. Святий (11.12.1651, мscntxко Макарів Київського воєводства, тепер райцентр Київської обл.—28.10.1709, місто Ростов, тепер Російська Федерація) — митрополит Ростовський і Ярославський, письменник, проповідник. Народився в сім’ї сотника макарівського Сави Григоровича Туптала, учасника Переяславської ради, сотника київського,  який був ктитором Київського Кирилівського монастиря, у Троїцькій церкві якого похований. Родина давала кошти на утримання Києво-Могилянської академії. Після домашньої освіти у 1662-1665 роках навчався у Києво-Могилянській академії. В результаті військових дій Київський Братський монастир і академію було зруйновано, а заняття перервано до 1669 року.

У 1675 році Лазар Баранович висвятив на ієромонаха і залишив при собі у Чернігові як проповідника. У 1676-1679 роках проповідував  у монастирях України, Литви та Білорусі, зокрема у Віленському Святодухівському монастирі. Ігумен  низки монастирів у Чернігові, Глухові, Батурині, Києві. З 1684 року  і до кінця життя працював над своїм головним твором «Книги житій святих» («Четьї Мінеї») –  своєрідної церковно-релігійної енциклопедії, чотири томи якої були надруковані у Києво-Печерській лаврі у 1695-1705 роках. Автор великої кількості проповідей, повчань, досліджень з церковно-історичних хронології, богословських розвідок, богослужебних праць різних жанрів, драм, творів, скороченого перекладу Св. Письма.

У 1701 році за наказом Петра І забрано до Москви і висвячено на митрополита Сибірського і Тобольського. Проте він захворів і не виїжджав до Сибіру, а після одужання у 1702 році призначений митрополитом Ростовським і Ярославським. У Ростові він відкрив другу в Росії семінарію, проповідував.  Його бібліотеку до Москви перевіз його товариш з часів навчання у Києво-Могилянській академії Стефан Яворський. У 1752 році митрополит Ростовський і Ярославський А. Мацієвич відкрив нетлінні мощі Туптала, біля яких, за свідченнями сучасників, відразу почали відбуватися зцілення. Мацієвич розпочав роботу з канонізації Туптала, яка відбулась 22.04.1757 року. Мощі Туптала у срібній раці перепоховано у соборній церкві Зачаття Богоматері Ростовського Спасо-Яковлевського монастиря. У кінці 1750-х років у церкві Миколи Притиска  у Києві освячено престіл на честь Димитрія Ростовського.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. – Київ : КМ Академія, 2001.