Левицький-Ніс Григорій Кирилович (бл. 1697, сотенне містечко Маячка Полтавського полку, тепер село Новосанжарського р-ну Полтавської обл.—19.05.1769, там само) — художник, гравер, священик.

Навчався в Києво-Могилянській академії, де опанував техніку малюнка і граверської майстерності. У 1720-1730-х роках працював у місті Бреслау (тепер місто Вроцлав, Республіка Польща), в майстерні відомого польського художника Бартоломея Страховського. Згодом навчався і працював у Німеччині, у місті Данциг (тепер місто Ґданськ, Республіка Польща). Близько 1740 року повернувся до Києва вже як досвідчений майстер. У 1741 році висвячений на священика і дістав у спадщину парафію в сотенному містечку Маячка. У той саме час купив у Києві будинок, в якому жив під час своїх приїздів. Деякий час був редактором друкарні Києво-Печерської лаври. У 1752 році разом із сином Дмитром Левицьким розписав Київську Андріївську церкву під керівництвом Олексія Антропова. Згодом призначено інспектором церковного живопису.

Григорій Левицький-Ніс — найбільший український майстер гравюри доби бароко в Україні. До нашого часу дійшло близько 40 його гравюр — книжкових і на окремих аркушах. Найбільш відомі — на честь архімандритів Києво-Печерської лаври Романа Копи й Іларіона Негребецького (1738), митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Росії Рафаїла Заборовського. Дві останні гравюри були виконані на замовлення Києво-Могилянської академії до диспутних тез, які захищали студенти.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. – Київ: КМ Академія, 2001.