Конюшкевич (Конюскевич) Петро, чернече ім’я Павло. Святий (1705, місто Самбір Руського воєводства, тепер місто, райцентр Львівської обл.—4.11.1770, Київ) — викладач, митрополит Тобольський і всього Сибіру. Народився у сім’ї міщан, які походили з прикарпатського село Конюшки (тепер село Луки неподалік Самбора). Навчався у Самбірській братській школі, потім у 1717-1733 роках у Києво-Могилянській академії.

По закінченню академічного курсу прийняв чернечий постриг і у 1734 році рукоположений в ієродиякони архієпископом Київським, Галицьким і всієї Малої Росії Рафаїлом Заборовським. У 1735- 1738 роках працював хранителем книг у друкарні Києво-Печерської лаври. У 1738-1740 роках — вчитель класу піїтики Києво-Могилянської академії. Зберігся його курс поетики «Regia regis animorum Apollinis id est structura poeseos in supremis Parnassi cellibus erecto generosae juven-tuti Roxolanae in almo Kijovo-Mohilo-Zaborow-sciano anno Supremi Regis Regum 1739 in annum 1740 ad inhabitendam tradito» («Палац Аполлона, царя душ, тобто Палац Поезії, споруджений на найвищих пагорбах Парнасу для руської знатної молоді у Києво-Могило-Заборовському Атенеї і переданий для заселення року Всевишнього Царя царів 1739 на 1740 рік»). З 1740 року став хранителем й скарбником архімандрита Києво-Печерської лаври Т. Щербацького. У 1741 році викликаний до Москви й призначений проповідником Московської слов’яно-греко-латинської академії. У 1744 році призначено архімандритом Новгородського Юріївського монастиря, де він залишався 14 років. У 1753-1757 роках, коли в Новгороді не було єпископа, фактично керував єпархією.

23 травня 1758 року хіротоновано на єпископа і возведено у сан митрополита Тобольського і всього Сибіру.  У Тобольській семінарії відкрив вищий богословський клас, перетворивши її на значний центр освіти й культури Сибіру. Зважаючи на віддаленість Тобольська, суворість його клімату та досить убоге забезпечення, звернувся до Києво-Могилянської академії, сподіваючись знайти там однодумців і підтримку. У 1764 році до Тобольська прибули вихованці Києво-Могилянської академії С. Ісаєвич та В. Бялковський. У часи архієрейства Петра Конюшевича у Тобольську було споруджено понад 20 кам’яних храмів та безліч дерев’яних церков, відкрито кілька нових парафій у селах та на заводах.

У 1768 році на спочинок повернувся до Києво-Печерської лаври. Восени 1770 року склав заповіт, за яким все, що в нього залишилось, він «при добрій пам’яті й з власної волі» роздав бідним. Поховано  в Успенському соборі лаври. Тіло його залишалось нетлінним. Звідусіль йшли до святителя паломники за зціленням. З 1910 року почалася підготовка до канонізації Конюшкевича. У зв’язку з цим 1912 року  його останки разом з дерев’яною труною перекладено до нової гробниці — бронзової, визолоченої, з карбованими фрагментами з житія Павла Тобольського. Урочистості готували на 300-річний ювілей Києво-Могилянської академії, але все змінила Перша світова війна. Лише 1984 року був канонізований. День пам’яті святителя Павла припадає на 23 червня. У 1984 році у зв’язку з підготовкою до святкування 1000-ліття хрещення Русі та встановлення Собору на честь святкування сибірських святих було написано ікону, на якій серед інших Сибірських святих зображено Петра Конюшкевича.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.