Беринда Павло, чернече ім’я Памво (1555/60, Самбірщина, ймовірно, село Чайковичі Руського воєводства, тепер Самбірського р-ну Львівської обл.—13.07.1632, м. Київ) — мовознавець, письменник, перекладач, гравер, друкар, педагог. Був високоосвіченою людиною, крім української, знав церковно-слов’янську, грецьку, латинську і польську. мови.

Працював у друкарні єпископа  Гедеона Балабана у Стрятині у1597—1605 роках та Крилосі  у1606—1608 роках, (тепер Івано-Франківська обл.). У «Євангелії учительнім» ( 1606 р.) вперше в українському друкарстві запровадив сюжетні ілюстрації.  Активний діяч Львівського братства, у 1616-1619 роках працював у братській друкарні й школі.   З 1619 року разом із сином Лукашем Бериндою і братом (ймовірно) С. Бериндою оселився у Києво-Печерській лаврі, став активним учасником вченого гуртка Єлисея Плетенецького, до якого входили також 3. Копистенський, Т. Земна, Л. Зизаній, И. Кирилович, О. Митура, Ф. Кизаревич та ін. Їхня подвижницька діяльність була опорою Київської братської школи й колегіуму. За даними дослідників XIX ст., можливо, викладав у Київській братській школі, а його син і брат у ній навчались.

Як завідувач Лаврської друкарні, редактор і перекладач брав участь у виданні ґрунтовних друків Києво-Печерської лаври у 1620-х роках. Підготовлений П. Бериндою «Лексикон славенороський и имен тлькованіє» Б., що вийшов у світ у1627 році у Лаврській друкарні і перевиданий у 1653 році в Кутеїні (тепер Республіка Білорусь) — найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. В Цей словник використовувався як основний посібник у Київській братській школі, пізніше Києво-Могилянській академії та інших навчальних закладах, а також як довідник при викладанні й самостійному читанні книг церковно-слов’янською та українською мовами не лише в Україні, але й в інших країнах.  Помер у Києво-Печерській лаврі і похований в Успенському соборі.

Твори.: Лексикон словенороський Памви Беринди. К., 1961.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.