Березовський Максим Созонтович (16.10.1745, сотенне місто Глухів Ніжинського полку, тепер райцентр Сумської обл. –22.03.1777, Санкт-Петербурґ) –композитор, співак. Навчався у Києво-Могилянській академії, де отримав і музичні знання, ознайомився з кантовим та партесним співом, почав створювати композиції для хору, брав участь в академічній капелі.

З 1758 року у Санкт-Петербурзі, де був призначений півчим капели великого князя Петра Федоровича в Оранієнбаумі, згодом — її капельмейстером. Там навчався музики під орудою венеціанця Ф. Цоппіса, капельмейстера Придворної співацької капели, брав уроки співу в італійської співачки Н. Гарані й виступав у провідних партіях в операх італійських композиторів. З 1762 року – співак італійської оперної трупи. Для Придворної капели писав церковні концерти, майстерно володіючи грою на скрипці, виступав як виконавець-інструменталіст. У 1769 році відряджений до Італії для навчання, хоча був уже відомим композитором, автором таких шедеврів, як концерти «Не отвержи мене во время старости», «Господь воцарися» та інших хорових творів. Його закордонне навчання було швидше стажуванням, яке, крім підвищення професійної майстерності, мало забезпечити майбутню кар’єру митця, дати змогу йому успішно конкурувати з іноземними музикантами, які служили при дворі. Перебування в Італії пов’язується насамперед з навчанням у Болонській філармонічній академії. У 1771 році блискуче склав іспит на звання академіка (отримав 15 білих куль з 15 можливих) й був обраний почесним членом Болонської академії, а ім’я Березовського викарбуване золотими літерами на мармуровій дошці Болонської академії поруч з ім’ям В.-А. Моцарта. В Італії створив низку хорових творів, у т. ч. кращі з його причасних «віршів», Літургію, Сонату для скрипки і чембало , оперу «Демофонт», що була з успіхом поставлена 1773 в місті Ліворно. Після повернення до Санкт-Петербургу митця приписали до Придворної капели без певної посади. Доведений кривдами і матеріальною скрутою, композитор покінчив життя самогубством.

Творчість Березовського – епоха в історії української та російської музики, у формуванні композиторської школи. У творчості композитора поєднуються риси бароко і класицизму. Разом з Артемієм Веделем Березовський був засновником нового напряму в партесному співі, став визначним творцем хорового письма а capella, багато працював над виробленням нового класичного типу хорового концерту. Частина творів зберігається в рукописах, чимало композицій відомі лише з назв.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.