Антоновський Михайло Іванович (30.09.1759, сотенне містечко Борзна Ніжинського полку, тепер райцентр Чернігівської обл. – 1816, Санкт-Петербург) – бібліограф, видавець, перекладач і журналіст. За сімейною легендою рід Антоновських походив від французьких дворян, які  переселилися в Польщу.   Після успішного навчання у Києво-Могилянській академії у  1772-1779 роках в числі чотирьох найкращих студентів направлений до Московського університету. За наукові праці в університеті неодноразово одержував золоті медалі. В університеті заснував товариство перекладачів і літераторів (Собрание университетских питомцев), до якого ввійшли в тому числі колишні студенти Києво-Могилянської академії А. Прокопович-Антонський, П. Сохацький, І. Ф. Софонович . У 1782 році  був головним видавцем журналу «Вечерняя заря».

З 1783 року працював в Адміралтейській колегії Санкт-Петербурга на посаді секретаря колегії.  В Санкт-Петербурзі  утвердився як один із найвпливовіших журналістів. З 1784 року керував Товариством друзів словесних наук (Обществом друзей словесных наук), куди увійшли його товариші з університету і петербурзькі літератори С. Спешницький, К. Луб’янович, С. Тучков, С. Завалієвський, О. Радищев. У 1787 році супроводжував імператрицю Катерину II по Україні й Криму. У 1789 році призначений управителем похідної канцелярії командуючого російським флотом адмірала. Його опис морських кампаній 1789-1790 років був виданий під назвою «Военные действия Российского флота против Шведского в 1788, 89 и 90 годах, почерпнутые из дневных записок и донесений главноначальствовавшего над оным адмирала Чичагова» (СПб., 1826). У 1789 році видавав у Санкт-Петербурзі журнал «Беседующий гражданин» (вийшло три частини у 12 книгах).

У 1796 році призначений бібліотекарем Імператорської  публічної бібліотеки. Здійснив класифікацію 150 000 книг різними мовами.  У 1785 році переклав з французької на російську мову «Опыт исторического доказательства о происхождении россиян от араратцев» і «Переписку Российской Императрицы Екатерины Вторыя с г. Вольтером с 1762 по 1778 год», ч. 1 (СПб., 1802). У 1798 році  видав власним коштом книгу «Библиотека духовная», де під заголовком «Дружеския беседы. Беседа первая. О познании себя» вперше без посилання на автора надрукував філософський трактат Григорія Сковороди «Наркисс. Разглагол о том: узнай себе».  Переклав і видав працю Йогана Готгліба Ґеорґі «Описание всех, обитающих в Российском государстве, народов и их житейских обрядов, обыкновений, одежд, жилищ, вероисповеданий и прочих достопамятностей», ч. 1-4 (СПб., 1799). До розділу про народи Росії додав також нариси «О Россианах», «О Малороссийских козаках» та «Историю Малой России», яку виклав на основі літописів і хронік XVII-XVIII ст.   М.Антоновський вважав що українці й росіяни хоч і близькі, але все ж різні народи, кожен зі своєю історією й  історія українців розпочинається з Київської Русі, а росіян — з Московського царства часів Івана І.  Ця праця вважається першим історико-етнографічним нарисом про Україну й українців, яку автор свідомо вирізняв з російської (великорусской) історії. М.Антоновський був причетний до виходу праці «Топографический описания Киевского наместничества» у 1786 році, написавши до неї передмову .

Твори: [Антоновский М. И.] Россианы – малороссийские козаки. В кн.: Георги И. Г. Описание всех, обитающих в Российском государстве, народов., ч. 4. СПб., 1799.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.