Мазепа Іван Степанович гербу Курч (20.03.1639, хутір на р. Кам’янка, затим – с. Мазепинці Київського воєводства, нині Білоцерківського р-ну Київської обл. – 21/22.09.1709, с. Варниця, біля м. Бендери, Республіка Молдова) – військовий, політичний, державний діяч, гетьман Війська Запорозького, меценат культури і освіти. Нащадок шляхетського роду Мазеп-Колядинських по батьківській лінії та старовинного шляхетського роду Мокієвських по материнській лінії. Навчався в Києво-Могилянській академії імовірно в 1650-1657 роках, а також ще у котромусь із закладів Речі Посполитої, вірогідно – єзуїтському колегіумі. Вже несучи службу у польського короля, побував у Голландії, Італії, Франції та Німеччині, де вивчав, зокрема, артилерійську справу. Отримав значний військовий та дипломатичний досвід при дворі польського короля, службу там залишив 1663 р. Від 1669 р. – на службі у гетьмана Петра Дорошенка, а згодом – Івана Самойловича. У 1687 році за згодою Москви обраний гетьманом. Внаслідок поразки військ шведського короля Карла XII та Мазепи у битві під Полтавою 27.06.1709 року гетьман разом з рештками вірного йому війська залишив Україну. Помер у 1709 році у с. Варниця поблизу м. Бендери, а навесні 1710 року його останки було перенесено до м. Галац (нині Румунія), згодом могилу було зруйновано.

Період гетьманування Івана Мазепи позначений бурхливим розвитком української культури, освіти і мистецтва. За його підтримки зводилися храми, друкувалися книги, відкрився Чернігівський колегіум. Києво-Могилянська академія, в котрій гетьман навчався, перебувала під його особливим покровительством. Мазепа фінансово підтримав будівництво необхідного (через суттєве збільшення числа студентів) академічного навчального корпусу (т. зв. Староакадемічний або Мазепин корпус), а раніше – кам’яного Богоявленського собору на місці дерев’яної Богоявленської церкви – головного храму Київського Братського Богоявленського монастиря (знищений радянською владою у 1935 р.). Щороку гетьман надавав фінансові дотації студентам-бурсакам. Крім того, Мазепа поповнив бібліотеку академії, брав участь в урочистих академічних зібраннях. За його сприяння Академія отримала царські грамоти, що частково стосувалися її правового статусу та майнового забезпечення. Гетьман також підтримував могилянських вихованців. Така добродійницька дільність не лише була оцінена академічною корпорацією, а й покликала на певний час до життя ще одну назву закладу – Києво-Могило-Мазепинська академія.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.