Копинський, чернече ім’я Ісайя (2-гa пол. XVI ст., с. Копин Підляського воєводства, нині: Республіка Польща – 5.10.1640, м. Ніжин Чернігівського воєводства, нині: райцентр Чернігівської області) – письменник, викладач, митрополит Київський, Галицький і всієї Руси, один із засновників Київського братства та Київської братської школи. Походив з української шляхетської родини. Навчався в Острозі або у Львові.

Близько 1600 року прийняв чернечий постриг у Києво-Печерський лаврі, де 16 років жив у печері св. Антонія; при цьому брав участь в організації монастирського життя. У 1614-1615 роках розбудовував Густинський Троїцький монастир.

Повернувшись до Києва, Ісайя Копинський стає одним із засновників Київської братської школи. Саме його ім’я вказується в дарчій Галшки Гулевичівни, як особи, яка має опікуватися створенням школи і монастиря – «аби теж тая фундація скуток свой брала». Обраний ігуменом Братського Богоявленського монастиря, він розпочав його розбудову. Ймовірно, він також викладав у Київський братській школі.

У 1620 році висвячений Єрусалимським патріархом Теофаном III на єпископа Перемишльського і Самбірського. 1628 року стає єпископом Смоленським і Чернігівським. У 1631 році обраний митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси, але усунутий Петром Могилою, якого підтримали однодумці Йова Борецького і визнав польський король та сейм.

У 1634-35 жив у Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі, а останні роки життя – в одному з заснованих ним монастирів на Поліссі. Похований у Києво-Печерській лаврі.

Ісайя Копинський – автор полемічних творів, листів і nослань. У 1621 році разом з митрополитом Йовом Борецьким та єпископом Володимирським і Берестейським Йосифом Курцевичем склали «Універсальну протестацію з побожною юстифікацією», спрямовану проти утисків Православній Церкві, нововисвячених єпископів та на захист українського козацтва.

У своєму головному творі «Алфавіт духовный в ползу іноком и мірским богоугодне жити хотящым написанный», відомому також під назвою «Лѣствица духовного по Бозѣ иноческого жительства», взірцем для написання якого був твір аскета-містика Іоанна Синайського «Ліствиця», Копинський зосереджується на проблемі людини, розкриває суть євангельського життя в істині, викладає шляхи пізнання світу, людини і Бога.

Після понад 70-річного рукописного поширення цей трактат був виданий у 1710 році у друкарні Києво-Печерської лаври, після чого неодноразово перевидавався. Інші твори Копинського: “Стіхословія любезного к Богу взыванія”, “Посланіє до Яремі Вишневецького”, “Статут Братства юношеского”, “Посланіє до священиків”, “Книжка, наречена Седмодневник” (не збереглася).

Прижиттєвого портрету не збереглось.