Рафаїл Заборовський (світське ім’я Михайло) (1676, м. Зборів Львівської землі Руського воєводства, нині: райцентр Тернопільської обл. – 22.10.1747, м. Київ) – церковний та освітній діяч, митрополит Київський, Галицький і Малої Росії, вихованець Києво-Могилянської академії та її протектор і благодійник. Походив з шляхетської родини. Після єзуїтського колегіумі продовжив навчання у Києво-Могилянській академії, де дійшов до класу філософії та слухав лекції професорів Йоасафа Кроковського і Стефана Яворського. У 1770 році разом із Яворським поїхав до Москви, де викладав риторику у Московській слов’яно-греко-латинській академії. Згодом був призначений обер-ієромонахом російського флоту, у 1723 році отримав сан архімандрита Тверського Троїцького Колязинського монастиря, у 1725 році висвячений на єпископа Псковського, Ізборського й Нарвського. У Пскові відкрив слов’яно-латинську школу, де викладали випускники Києво-Могилянської академії. У 1731 році номінований архієпископом Київським, Галицьким і Малої Росії. Після повернення до Києва сприяв розбудові храмів, монастирів і Києво-Могилянської академії. Тоді було реставровано та зведено споруди, що нині входять до історико-культурних пам’яток, внесених до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зокрема дзвіниця Києво-Печерської лаври, у Софійському монастиря – будинок митрополита, кам’яні мури, браму (нині відома як «брама Заборовського»). Саме Заборовський освятив місце для зведення нової Андріївської церкви. У 1743 році київській катедрі повернуто митрополичий статус, а Рафаїлу – сан митрополита Київського, Галицького і Малої Росії. Похований у Софійському соборі.

Від часу повернення до Києва і до смерті Києво-Могилянська академія перебувала під постійною і різноплановою опікою Рафаїла Заборовського. Вже у 1731 році за його підтримки розпочато розбудову Староакадемічного (Мазепиного) корпусу, для чого владика запросив до Києва німецького архітектора Й.-Г.Шеделя. Навчальний корпус був розширений внаслідок надбудови другого поверху із конґреґаційною залою, прибудовано до корпусу Благовіщенську Конґреґаційну церкву. Діяння митрополита, зокрема й пов’язані із архітектурними пам’ятками та навчальним корпусом, відображено на гравюрі 1739 р., виконаній могилянським вихованцем, художником-гравером Григорієм Левицьким-Носом і піднесеній Рафаїлу Заборовському  академічною корпорацією.

Розбудова Києво-Могилянської академії, реставрація та зведення нових споруд не лише ініціювалися Рафаїлом Заборовським, але й здійснювалися його коштом. Крім того, митрополит опікав найбідніших студентів, відряджав здібних вихованців для навчання за кордоном, клопотався за Академію перед світською і церковною владою та заохочував інших до матеріальної підтримки викладачів та студентів. Владика також передав, як свого часу Петро Могила, книги до могилянської бібліотеки.

У 1734 році Рафаїл уклав найранішу з відомих нині інструкцію для Академії під назвою “Leges academicae docentibus et studentibus observandae” (“Академічні правила для викладачів і студентів”). В документі  сформульовано основні засади і принципи діяльності академії, визначено обов’язки студентів і викладачів, норми їхньої поведінки. За патронату Заборовського над навчальним закладом тут було відновлено викладання грецької та гебрейської мов і запроваджено викладання німецької мови.

Рафаїл Заборовський був одним із найпомітніших благодійників Києво-Могилянської академії, а його підтримка та увага до впорядкування і покращення  умов викладання, навчання та життя студентів перегукується із діяльністю Петра Могили. Визнання заслуг обох митрополитів та вдячність академічної спільноти відобразилися в назвах закладу – Києво-Могилянська академія та Києво-Могило–Заборовська академія.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. – Київ : КМ Академія, 2001.