Віртуальний музей Києво-Могилянської академії

Віртуальний музей

Укр / Eng

Георгій Аладов

Георгій (Аладошвілі/Аладов Давид Георгійович) [грузин. გიორგი (დავით გიორგის ძე ალადაშვილი) (08[20].12.1848*–06.02.1925), єпископ РПЦ, митрополит Грузинської Православної Церкви, випускник КДА – церковний діяч, педагог. Народився в селі Арбошики (грузин. არბოშიკი) Сигнахського повіту Тифліської губернії (нині – край Кахетія, Грузія) у сім’ї священика.

Закінчив Тифліську духовну семінарію (1869–1875). У 1879 році вступив на церковно-історичне відділення Київської духовної академії. Наприкінці 3-го курсу підготував випускний твір «Состояние Грузии и Грузинской Церкви в XV–XVIII вв.». На 4-му курсі спеціалізувався із загальної церковної історії та історії Російської Церкви. Закінчив академію зі ступенем кандидата богослов’я, отримавши право на здобуття ступеня магістра на підставі захисту друкованої магістерської дисертації без додаткових випробувань. Після завершення навчання повернувся до Грузії.

З 1884 року викладав у духовних училищах Грузії. У 1899 році прийняв чернецтво. У 1902 році призначений штатним членом Грузино-Імеретинської синодальної контори та настоятелем Йоано-Хрестительської чоловічої пустині Грузинської єпархії (нині – у складі Давидо-Гареджийського монастирського комплексу на кордоні між Грузією та Азербайджанською Республікою). У 1905 році призначений єпископом Гурійсько-Мінгрельським. У 1906 році брав участь у роботі Передсоборного Присутствія в Санкт-Петербурзі; обстоював ідею відродження автокефального статусу Грузинської Православної Церкви. З 1908 року посідав Імеретинську кафедру.

У 1917 році брав участь у Церковному Соборі у Светіцховелі (нині – кафедральний патріарший храм Грузинської Православної Церкви у м. Мцхета, Грузія), на якому було проголошено відновлення автокефалії Грузинської Православної Церкви. Відмовився брати участь у Всеросійському Помісному Соборі у Москві 1917–1918 років. З 1922 року служив настоятелем монастиря преподобного Стефана Хірського у селі Тібаані (нині – Сігнахський муніципалітет, Грузія). Після закриття монастиря у 1924 повернувся до рідного села Арбошики, де помер на 77-му році життя. Похований біля церкви Св. мучеників Кирика та Іуліти в селі Арбошики.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.