Елланський Віктор Васильович (13[25].09.1874–08.09.1937), священномученик, протоієрей, випускник Київської духовної академії – священнослужитель РПЦ, церковний педагог та адміністратор. Народився у селі Плоске Остерського повіту Чернігівської губернії (нині – Броварського р-ну Київ. обл.) у сім’ї священика.

Закінчив Чернігівські духовне училище (1883–1888) та духовну семінарію (1888–1894). У 1895 році висвячени на ієрея та призначений священиком Свято-Успенської церкви села Тулиголове Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині – Кролевецького р-ну Сумської обл.), де відкрив школу грамоти. За власним клопотанням невдовзі переведений до Туркестанської єпархії: з 1898 року служив у Свято-Троїцькій церкві станиці Лепсинська Семиреченської обл. Туркестанського генерал-губернаторства (нині – Алматинської обл. Республіки Казахстан). У 1900 році повернувся на Чернігівщину, де служив у храмах сільських громад, обіймав посади законовчителя і завідувача місцевих церковних шкіл. У 1910–1914 роках навчався у КДА, де здобув ступінь кандидата богослов’я. З 1914 року служив законовчителем одразу кількох навчальних закладів міста Вінниці. З 1915 року служив у храмі преподобного Серафима Саровського у передмісті Києва Пущі-Водиці, став його настоятелем.

За радянських часів неодноразово репресований. У 1924 заарештований та обвинувачений у контрреволюційній діяльності і засуджений до 3 років заслання. Відбувши покарання, у 1927 році повернувся до Києва. Служив у Олександро-Невській церкві в сані протоієрея. У 1929 році заарештований удруге і засуджений до 3-річного заслання у Східно-Сибірському краю. Відбувши термін покарання у 1932 році, отримав заборону на проживання у центральних містах та областях СРСР. Оселившись у місті Мічуринську (колишнє місто Козлов) Воронезької обл. (нині – Тамбовської область Російької федерації), виконував пастирські обов’язки, часто звершуючи богослужіння не лише у місті, а й у околишніх селах. У 1935 році знову заарештований і звинувачений в антирадянській агітації й засуджений до 5 років таборів до Карагандинського виправно-трудового табору. У 1937 році заарештований у таборі за звинуваченням у контрреволюційній агітації та проведенні нелегальних богослужінь. Винним себе не визнав. 31.08.1937 засуджений Трійкою Управління НКВС Карагандинської обл. до вищої міри покарання. Розстріляний на 63-му році життя у табірному пункті «Аліхан». Реабілітований прокуратурою Карагандинської обл. Казахської РСР 03.04.1990. У 2000 канонізований Ювілейним Архієрейським Собором Російської православної церкви як священномученик. Дні пам’яті – 8 вересня та у Соборі новомучеників і сповідників Російських, Соборі Карагандинських святих, Соборі святих Київської духовної академії.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.