Бурмов Тодор Стоянов [у списках студентів КДА Феодор Стоянов] (02[14].01.1834– 25.10[7.11].1906), випускник КДА – болгарський державний і громадський діяч, педагог, науковець. Перший прем’єр-міністр незалежного Болгарського князівства. Народився у селі Нова Махала поблизу міста Габрово (нині – квартал м. Габрово, Республіка Болгарія) у сім’ї ремісника. У 1847 році у складі групи з 12 болгарських юнаків прибув, за згодою Св. Синоду РПЦ, для продовження навчання у Київській духовні семінарії.  У 1853-1857 роках навчався в Київській духовній академії, здобувши ступінь магістра богослов’я і словесних наук з курсовим твором «О начале утверждения и распространения христианства в Болгарии». У промові, виголошеній на урочистому випускному акті у КДА, висловив думку про необхідність розвитку болгарської культури та боротьби Болгарії за створення власної національної Церкви.

На посаді вчителя Габровського училища запроваджував освітянські реформи. У 1860 році переїхав до Константинополя (нині – м. Стамбул, Туреччина), де на той момент сформувався потужний центр болгарського національного руху. Обійняв посаду вчителя в училищі при болгарській церкві Св. Стефана у Константинополі. Як активний учасник боротьби за відродження незалежної Болгарської Православної Церкви, входив до складу болгаро-грецької комісії з вирішення церковних питань. Активно займався журналістикою, друкував статті в болгарській періодиці, яка виходила в Константинополі, був редактором низки болгарських журналів.

Від початку російсько-турецької війни (1877–1878) працював у фінансовому відділі Тимчасового російського управління в Болгарії. У червні 1878 року призначений віце-губернатором міста Пловдив, з 1879 року – губернатор міста Софії. Був одним із засновників та лідерів Консервативної партії Болгарії, належав до її поміркованого крила. У зовнішній  політиці виступав послідовним русофілом. За дорученням болгарського князя Олександра І Баттенберга сформував перший уряд незалежного Болгарського князівства. У 1879 році став першим прем’єр-міністром Болгарії, одночасно обіймав посади міністрів народної просвіти та внутрішніх справ. Як очільник уряду встановив дипломатичні взаємини Болгарії з великими державами. У 1878 році ініціював видання у Пловдиві першої після звільнення країни болгарської газети «Марица». У 1879–1880 роках був редактором газети «Витоша» – офіційного органу Консервативної партії. У наступні роки очолював редакцію газети «Балкан», співробітничав із редакціями газет «Светлины» та «Братство». У 1880 році був депутатом Габровського округу; у 1881 році – заступником голови Вищого касаційного суду Болгарії.

Похований у Софії. Іменем Бурмова у містах Болгарії названі вулиці та встановлені пам’ятні знаки.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.