Почаський Стефан, чернече ім’я Софроній ( ? — після 1640, Київ) — богослов, письменник, засновник і ректор Ясського колегіуму (Молдова) і Києво-Могилянської академії, ігумен. У 1620-х роках навчався у Київській братській школі. Його ім’я стоїть першим серед 20 імен студентів-риторів, які підписалися під «Вершами на жалосний погреб… Петра Конашевича Сагайдачного» й проголошували їх на похороні гетьмана у 1622 році. Після Братської школи навчався за кордоном. У 1631-1632 році професор риторики Лаврської школи Петра Могили. Після об’єднання Лаврської і Братської шкіл у 1632 році і створення на їх базі Київського колегіуму професор риторики. У 1638 році обраний ректором колегіуму й ігуменом Київського Братського монастиря.

Виступив як вірний прибічник і активний помічник Петра Могили, разом із яким та іншими записався в рік об’єднання шкіл до Братського реєстру. Автор поетичної книги «Евхаристиріон, або Вдячність», присвяченої Петру Могилі.

У 1638 році взяв активну участь у заснуванні Вінницького колегіуму і перенесенні його до Гошанського Михайлівського монастиря. Відомий як богослов, брав участь в укладанні Петром Могилою та іншими вченими «Православного сповідання віри», схваленого Київським церковним собором у 1640 році та вселенськими патріархами у 1643 році. Один із засновників в Яссах друкарні й колегіуму на взірець Київського колегіуму, згодом названого Слов’яно-греко-латинською академією, що стала, фактично, першою вищою школою Молдови. Почаський став його першим ректором та ігуменом монастиря «Трьох ієрархів», ігуменом Молдавським Ясським. Помер у Києві і похований на цвинтарі Київського Братського монастиря. Прижиттєвого портрету не збереглось.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. – Київ : КМ Академія, 2001.

«Евхаристиріон, або Вдячність» в цифровій біблотеці історико-культурної спадщини.