Орлик Пилип Степанович (11.10.1672, село Косуть Ошмянського повіту, тепер Литовська Республіка — 25.06.1742, місто Ясси, тепер Румунія) — публіцист, дипломат, генеральний писар, гетьман України в екзилі. Походив з роду чеських бояр, одна з гілок якого в 15 столітті під час Гуситських воєн переселилася на схід. У 17 столітті родина Орликів мешкала біля міста Вільно, де й народився Пилип Орлик. У молоді роки разом із родиною переселився в Україну. Освіту здобув у Віленському єзуїтському колегіумі та в Києво-Могилянській академії, де навчався до 1694 року. Виявив особливий хист до філософських і богословських наук, історії, поетики, риторики і логіки. Вільно володів, крім української мови, польською, болгарською, арабською, латинською, німецькою, шведською, церковно-слов’янською.

По закінченню Києво-Могилянської академії працював кафедральним писарем Київської митрополії, від 1700 року — в Генеральній військовій канцелярії молодшим писарем, а з 1706 року зайняв посаду генерального писаря. З часом став одним із найближчих і найбільш довірених людей гетьмана Івана Мазепи . Після поразки Івана Мазепи з сім’єю пішов у вигнання. Після смерті Мазепи у м. Бендери (Молдавія), що належало тоді Османській імперії, у 1710 році на козацько-старшинській раді одноголосно обраний гетьманом України. Під час обрання гетьманом із козацькою старшиною було укладено угоду, яка ввійшла в історію під назвою «Конституція прав і свобод Запорозького Війська».

Вся наступна діяльність Орлика була присвячена боротьбі за звільнення України через привернення уваги світу до української визвольної боротьби, організації антимосковської коаліцію. Окрім союзного договору зі Швецією, він також уклав у 1710 році союзний договір із Кримським ханством, за яким воно визнавало незалежність України і давало зобов’язання не припиняти війни з Росією без погодження з гетьманом. У 1712 році Туреччина визнала владу Орлика на Правобережній Україні та на Запорожжі. Завдяки діяльності Орлика та його прихильників у XVIII ст. українська справа в Європі займала досить помітне місце, хоча так і не знайшла підтримки. Орлик залишив після себе велику рукописну спадщину, частину якої вже надруковано, а решта чекає на багатотомне видання.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. – Київ : КМ Академія, 2001.