Максимович Михайло, чернече ім’я Манасія (?, Миргородщина — 2.07.1758,  Київ) — письменник, ректор Києво-Могилянської, архімандрит. Навчався у Києво-Могилянській академії близько 1730-1741 роках, деякий час — за кордоном.  Повернувшись до Києва, працював у Києво-Могилянській академії. Належав до найвизначніших її діячів, просвітників, реформаторів.  У 1745-1748 роках викладав німецьку та давньоєврейську мови. У 1749 році прийняв чернечий постриг і одержав посаду архідиякона при митрополиті Київському, Галицькому і всієї Малої Росії Т. Щербацькому. На цій посаді у 1751 році підготував т. зв. «Училищний проект» (6 правил), за яким упорядковувався навчальний процес у Києво-Могилянській академії. У 1755 році, висвятившись на ієромонаха,  повернувся до Києво-Могилянської академії, отримав богословську кафедру та посаду ректора, яку обіймав до 1758 року. Одночасно був ігуменом, з 1755 року – архімандритом Київського Братського монастиря. Будучи ректором академії, у 1756 році розпочав будівництво нової кам’яної дзвіниці Братського монастиря, закупивши 100 тисяч штук цегли й уклавши договір із Степаном Ковніром.

Похований в склепі Богоявленського собору Братського монастиря.

Автор «Трактату про відмінність Римської і Грецької церков», виданого у 1754 році у Бреслау (тепер Вроцлав, Республіка Польща).

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.