Яків Лизогуб
Лизогуб Яків Юхимович (близько 1677, Чернігівщина — 24.01.1749, С.-Петербург) — генеральний хорунжий, генеральний обозний, наказний гетьман. Син Юхима Лизогуба, генерала хорунжого і чернігівського полковника та Любові Дорошенко — дочки Петра Дорошенка, гетьмана України. З 1687 року навчався в Києво-Могилянській академії. Після закінчення в академії виконував дипломатичні доручення гетьмана Івана Мазепи. Під час Північної війни 1700-1721 років брав участь у походах проти шведів і поляків. За гетьмана Івана Скоропадського став генеральним хорунжим. У 1711 році військовий загін під його орудою визволив 3000 полонених у татарського війська.
Після обрання новим гетьманом України Данила Апостола, у 1738 році став генеральним обозним і обіймав цю посаду до смерті. Брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 років. Як член Малоросійської колегії відігравав значну роль у керуванні адміністративно-господарським. життям Гетьманщини. Помер у Санкт-Петербурзі й похований в Олександро-Невській лаврі.
Був високоосвіченою людиною, чудово знав латину, якою пересипав мову своєї кореспонденції. На думку В. Б. Антоновича, саме за ініціативи, а частково й авторства Якова Лизогуба складено т. зв. Лизогубівський літопис, що охоплює події від 1506 р. до 1737 р. Характерним для історичних поглядів автора є прагнення зберегти політичну автономію Гетьманщини.
Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. – Київ: КМ Академія, 2001.