Захарія Копистенський
Копистенський, чернече ім’я Захарія, псевдонім Азарія (близько 1590, місто Перемишль Руського воєводства, тепер Республіка Польща — 21.03.1627, Київ) — письменник-полеміст, перекладач, редактор, видавець, архімандрит. Небіж єпископа Перемишльського й Самбірського Михайла Копистенського, котрий разом із єпископом Гедеоном Балабаном відмовився прийняти унію 1596 року.
Освіту здобув у Львівській братській школі. По закінченню навчання здійснив освітню подорож по Європі. Був одним із найосвіченіших людей серед своїх сучасників, володів грецькою, польською, латинською мовами. Прибув до Києва на запрошення архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького. Одним із перших вступив до Київського братства. Разом з Єлисеєм Плетенецьким зібрав у Києві гурток учених, видавців, які здійснювали науково-літературну, культурну та просвітницьку роботу. Як член Київського братства, знавець мов та учений брав участь у заснуванні Київської братської школи та її становленні, ймовірно, викладав, як й інші учені Лаврського гуртка — Т. Земка, О. Митура, Л. Зизаній, П. Беринда та ін. Міг бути й ігуменом Київського Братського монастиря, змінивши у 1616 році Ісайю Копинського. По смерті Єлисея Плетенецького, у 1624 році, був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври.
Автор найбільшого в українській полемічній літературі трактату «Паліподія, или Книга обороны кафолической святой апостольской всходаей церкви и святых патриархов, и о греках, и о россох христіанех», що був відповіддю на твір відомого уніатського полеміста Лева Кревзи «ОЬгопа ]ес1поясі сегкіе’даеу» («Оборона єдності церковної») (Вільно, 1617). Книга не була надрукована, але в списках широко розповсюджувалась в Україні, Білорусі та Росії. Крім того, є автором ще кількох полемічних творів: «Книга о правдивой едности православных христіан церкви восточной, там же против апостатов и о их лживой унии» (1623), «Оміліа албо казанье на роковую память» (1623), а також «Казанье на чесном погребі блаженного мужа и превелебного кір отца Єлиссея Плетенецького» (1625). Здійснив кілька перекладів церк. книг з грец. мови разом із И. Борецьким, П. Бериндою, Л. Зизанієм: «Часослов» (1616), «Апокаліпсис» (1619), «Тріодь постна», «Бесіди Іоанна Златоуста на 14 посланіє апостола Павла» (1623), «Бес’Ьды Іоанна Златоуста на д’кяння св. апостолов» (1624). Похований був у приділі св. архідиякона Стефана Успенського собору Києво-Печерської лаври.
Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.