Ковнір Степан Дем’янович (1695, село Гвоздів Київської сотні Київського полку, тепер село Гвіздів Васильківського р-ну Київської обл.— 1786, Київ) — майстер-будівничий, учасник забудови території Києво-Могилянської академії. Навчаючись професійної майстерності  у відомих  свого часу  архітекторів. виробив своє творче обличчя. Майстерність будівничого набув на практиці відбудовчих робіт у Києво-Печерській лаврі після пожежі 1718 року. Тут збудував кілька споруд, зокрема т. зв. Ковнірівський корпус, дзвіниці та будинки ігуменів на Дальніх і Ближніх печерах. Брав участь у спорудженні Великої дзвіниці лаври. На території Економічного двору лаври звів палітурну майстерню. Крім того, у ці ж роки плідно працював у лаврських вотчинах, зводячи Кловський палац, церкву Антонія та Феодосія з дзвіницею у Василькові, Троїцьку церкву у Китаєві, відбудував церкву Київського Воскресенського монастиря.

У 1756 році ректор Києво-Могилянської академії і архімандрит Київського Братського монастиря Манасій Максимович доручив йому збудувати дзвіницю монастиря. Дзвіниця згоріла під час пожежі 1811. Дзвіниця належала до типу надбрамних споруд з арковим проїздом. Це була триярусна кам’яна споруда, увінчана бароковою банею з хрестом, квадратна у плані. Перший ярус було поділено на три частини. Середню частину займав арковий проїзд, а в бокових частинах розташувалися сходи: на вищі яруси — праворуч і до караульного приміщення — ліворуч. Розміщення дзвіниці як головного  входу до монастиря із західного боку було визначене наявністю тут торгової площі. Вона залишалась композиційною домінантою моря до кінця XVIII ст. За свою майже 60-річну працю був звільнений від кріпосної залежності і став київським міщанином.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.