Віртуальний музей Києво-Могилянської академії

Віртуальний музей

Укр / Eng

Макарій Булгаков

Макарій (Булгаков Михайло Петрович) (1816–1882), митрополит Російської православної церкви, випускник і викладач Київської духовної академії – церковний діяч, історик, богослов, археограф, каноніст, педагог, проповідник. Народився у селі Суркове Новооскольського повіту Курської губернії (нині – Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. РФ) у сім’ї священика.

Навчався у Курській духовній семінарії (1831–1837) та академії (1837–1841). На 4-му курсі прийняв чернецтво; чин постригу звершено 15.02.1841 року ректором КДА архімандритом Єремією (Соловйовим) у Святодухівській церкві Києво-Братського монастиря.

Закінчивши КДА зі ступенем магістра богослов’я і словесних наук, обійняв посаду бакалавра щойно заснованої кафедри російської церковної і цивільної історії; розробив перші в історії Київської духовної академії програми цих дисциплін. У 1842 році призначений бакалавром богословських наук Санкт-Петербурзької духовної академії, де згодом здобув звання екстраординарного та ординарного професора. За курс лекцій з основ богослов’я, опублікований під назвою «Введение в православное богословие» (СПб., 1847. – 695 с.), здобув ступінь доктора богослов’я. Викладацьку діяльність поєднував із адміністративною роботою на посадах помічника інспектора, інспектора, в. о. ректора, ректора Санкт-Петербурзької духовної академії. З 1850 року очолював редакцію її журналу «Христианское чтение». У 1854 році обраний ординарним академіком Імператорської Академії Наук.

З 1859 року очолював Харківську й Охтирську, з 1868 року – Литовську і Віленську єпархії. З 1879 року і до кінця життя – митрополит Московський і Коломенський, член Св. Синоду. Був одним з ініціаторів і чільних діячів реформи духовних академій наприкінці 1860-х років, головним редактором помірковано-ліберального духовно-академічного статуту 1869 р. Запропонував передати духовно-академічним бібліотекам частину архівних колекцій монастирів. Щорічно робив особисті пожертви на стипендії для учнів духовних училищ і семінарій, ремонт і будівництво навчальних закладів і церков, потреби місіонерських товариств і православних братств. У 1867 році заповів кошти, зібрані від продажу власних творів (120 тис. рублів), на заснування Макаріївських премій за найкращі богословські і наукові праці, які присуджувались у 1884–1917 роках Імператорською Академією Наук з усіх галузей наук та Св. Синодом за підручники і навчальні посібники для духовних семінарій та училищ. З нагоди 50-річного ювілею академії у вересні 1869 року пожертвував 25 тис. рублів на щорічні премії за найкращі науково-богословські твори її викладачів і студентів. Передав у дар академії власну бібліотеку і колекцію давніх рукописів.

Помер в архієрейській резиденції у підмосковному селі Черкізово; похований у склепі Успенського собору Троїце-Сергієвої лаври у м. Сергієв Посад (нині – Московська обл.).

Автор фундаментальних церковно-історичних та богословських праць, а також численних наукових і науково-популярних творів, надрукованих окремими виданнями та в періодиці.

Джерело: Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук; відп. ред. В. С. Брюховецький. — Т. 1. А–К. — К.: Видавничий дім «КМ-Академія», 2015.