Віртуальний музей Києво-Могилянської академії

Віртуальний музей

Укр / Eng

Симон Миславський

Миславський Симон Григорович, чернече ім’я Самуїл (24.05.1731, село Полошки Глухівської сотні Ніжинського полку, тепер Глухівського р-ну Сумської обл.—5.01.1796, Київ) — історик, ректор Києво-Могилянської академії, архієпископ Ростовський і Ярославський, митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії. Народився у сім’ї священика. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії як один з найкращих студентів. У 1754 році прийняв чернечий постриг і тоді ж почав працювати вчителем нижчих класів Києво-Могилянській академії. З 1757 року — префект і професор філософії, з 1758 року — професор богослов’я і виконуючи ообов’язки ректора, з1761 до 1768 року — професор богослов’я, ректор академії та архімандрит Київського Братського монастиря. У 1768 році призначено архімандритом Київського Миколаївського Пустинного монастиря, невдовзі викликано до Санкт-Петербурга і висвячено на єпископа Бєлгородського. У 1771 році переміщено єпископом Крутицьким і Можайським Московської єпархії і обрано членом Синоду. У 1776 році переведено до Ростовської єпархії, де висвячено на архієпископа. У 1783 році обрано митрополитом Київським і Галицьким з правом носіння білого клобука.

Один із найдіяльніших і найенергійніших ректорів Києво-Могилянської академії і митрополитів Київських, який вважав діяльність академії своєю найважливішою справою. Автор підручника «Латинська граматика» (1765), котрий був одним із кращих вітчизняних навчальних посібників. Підтримував наукові стосунки з багатьма вченими, у т. ч. і зарубіжними. У складі Комісії київського духовенства у 176-1768 роках брав участь у виробленні пунктів про права і привілеї українського духовенства та Києво-Могилянської академії для проекту «Нового Уложенія». Порушив клопотання про надання КМА державної субсидії й затвердження її традиційних прав і привілеїв. За його інструкціями скориговано курс навчання в академії. При Миславському складено перший опис майна Київського Братського монастиря. Завдяки його зусиллям Братський монастир та Києво-Могилянська академія залишилися на своїй історичній території попри секуляризацію монастирів у 1780-х роках. Дбав про матеріальну становище студентів-бурсаків. За його ректорства кількість студентів в академії збільшилася до 1000 осіб.

Поховано у підвальній частині Київського Софійського собору.

Твори: Догматы православной веры… К., 1760; Слово о истинном преимуществе града,.. М., 1786; Увещательное поучение… М., 1786; Слово при отбытии из богоспасаемого града Ростова в древнейший град Киев. К., 1787; Краткое историческое описание Киево-Печерской лавры… К., 1795, 1801, 1804, 1817.

 

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання. – Київ : КМ Академія, 2001.