Віртуальний музей Києво-Могилянської академії

Віртуальний музей

Укр / Eng

Олександр Кроковський

Кроковський Олександр, чернече ім’я Иоасаф (?—1.07.1718, місто Твер, тепер Російська Федерація) — ректор Києво-Могилянської академії, митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії. У Києво-Могилянській академії навчався до 1670 року, з 1673 року — у зарубіжних університетах, зокрема слухав курси філософії та богослов’я у Римській академії. У 1683 році прийняв чернечий постриг у Київському Пустинно-Миколаївському монастирі, у 1688 році обраний його ігуменом. З 1683 року — професор поетики й риторики, у 1686-1689 — професор філософії та префект, 1689/90 навчальному році— ректор і професор богослов’я Києво-Могилянської академії. У 1693 році знову обрано на посаду ректора академії й водночас висвячено на ігумена Київського Братського монастиря. У 1693-1697 роках прочитав в академії 4-річний курс богослов’я.

На посаді ректора Києво-Могилянської академії за вченість, розум і управлінські якості мав підтримку гетьмана Івана Мазепи. У 1697 році був призначення архімандритом Києво-Печерської лаври. У 1708 році висвячено на митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Росії. Дбав про облаштування Пустинно-Миколаївського, Братського та Михайлівського Золотоверхого монастирів. В останньому власним коштом спорудив новий іконостас.

За згодою і підтримкою митрополита Ясинського й гетьмана Мазепи очолив посольство до Москви, де у 1694 році отримав дві царські грамоти — про закріплення за Києво-Могилянською академією  всіх її маєтностей та про підтвердження прав академії користуватися її давніми привілеями — самоврядуванням та правом приймати і навчати дітей всіх станів з України, Росії.  Дбаючи про виховання студентів, відновив студентські конгрегації, засновані свого часу ще Петром Могилою. Заповів академії усю свою бібліотеку і кошти на бурсу. Кількість студентів завдяки його співпраці  та Івана Мазепи швидко збільшилась й сягнула на початку XVIII ст. майже 2000 чоловік.

Збереглися декілька його рукописів з курсу риторики, філософії й богослов’я: «Penarium Tullianae eloquentiae ad usus politicos Roxolanae iuventuti in Collegio Kijovomohylaeano a reverendo patre praefecto et professore rhetorices loasaph Krokowski accomodatum et reseratum anno 1683» («Комора Тулліанського красномовства до політичного вживання українською молоддю в Колегіумі Києво-Могилянськім пре-освященим отцем префектом і професором риторики Иоасафом Кроковським представлена і відкрита 1683 року») та «Disputationes per consonam dispositionem Organi Aristotelici traditae et Roxolanae juventuti in Collegio Kijovomohilaeano resolutae; tradita et per sententias sapientium doctorum menti Aristotelis annuentium explicata anno 1686» («Диспути через узгоджену побудову Арістотелівського органону, викладені в Колегіумі Києво-Могилянськім українській молоді і пояснені в сентенціях досвідчених докторів, згодних з думкою Арістотеля, року 1686»). У 1685—1712 роках уклав «Літописець», де висвітлювалися події вітчизняної та всесвітньої історії з давніх часів. Він— автор передмов до «Тріодіона» (К., 1702), «Акафіста св. Варварі» (К., 1728) та інших праць.

Через неприйняття низки російських церковних реформ Собором українських ієрархів під керівництвом О. Кроковського його викликали до царя й по дорозі, в Твері, запроваджено до в’язниці Архангельського монастиря, де він 11 липня 1718 року помер. Похований у Тверському Преображенському соборі.

Найвідоміші тези Івана Щирського 1708 року, створені з нагоди повернення Олександра Кроковського з Москви.

Джерело: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. – Київ: КМ Академія, 2001.